"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

його подал│ в│д тат│в-душогубц│в!
Кобила не п│двела. Попетлявши та покрутивши схилами й белебенями, вона
принесла П│вника до │стобки.
▓ впала б│ля конов'яз│.
Саме тод│ - як роз'юшений до краю дядько П│вень схопив Тальця │
закручував на ши┐ аркан, хот│в зав│сити на стовп│ конов'яз│.
А │нш│ холопи вс│ були п'ян│.
Хто де попадав, там │ лежав. В│д них смерд│ло перегаром хм│льним, │
н│хто з них геть н│чого не тямив. Власне, вони спали п'яним небуттям │
н│якими зусиллями ┐х не можна було розбудити.
Ось валявся Будий │ чиясь служниця.
Багаття було чимале, │ хоч воно вже й тахло, проте все добре
осв│тлювало навколо.
П│вень кинув Тальця, │ той завалився на землю снопом.
Схопив скривавленого хлопчика.
- Ти живий?
Малий витер з лиця кров │ закл│пав пов│ками, щоб хоч щось нормально
бачити.
- Зовс│м живий! Це к│нська кров... Вони там у кленов│м гаю... пх
тро║... Один з мечем...
- Можеш на кон│ сид│ти?!
- ▓ можу сид│ти, │ можу й ускач гнати!
- Зн│ми сорочку! Вдягни свитку! Шапку!
Сам кинувся до стр│хи │ вихопив з-п│д стр│хи рогатину, А з │стобки
вин│с лук, стр│ли та сокиру.
Скочив охляп на Строкату. М│цна кобила - та дуже прим│тна. п┐ не
наважились звести.
П│д'┐хав до Будого │ осатан│ло опер│щив його. ▓ чи┐йсь служниц│
перепало.
Будий важко застогнав │ в│дкрив оч│.
- Скотина, пес! Кобилу доглянь! Чи не бачиш - кона║ б│долашна? ▓ Тальця
печи вогнем, водою одливай, поки не отямиться.
Реп'ях ще де взявся, крутився п│д ногами. Чогось скиглив чи брехав
жал│сливо.
- У! - Замахнувся нага║м на здоровенного собаку. Собака впав,
перекинувся на спину │ задер лапи. Малий теж скочив охляп │ вони вдвох
поскакали через пагорби │ белебень до кленового гаю.
Настав переддень.
Клубочився теплий туман над купальськими водами. Тахли, покривались
попелом яскрав│ багаття. Поп│д берегами в очеретах попритискалися заблудл│
купальськ│ в│нки.
Деяк│ нав│ть з обгор│лими св│чками. Чад│ли на пагорбах рештки вогнищ.
Де-де серед заростей проб│гали крадькома людськ│ постат│,
Дядько спльовував │ хрестився.
- У, с│м'я поганське! Сосуди гр│ховн│! Через вас ц│ йолопи повпивалися!
Все, все через хм│ль, блуд │ поганство! О Боже! Дай в мо┐ руки хоч одного
татя!!! Молю Тебе!!!
Б│ля кленового гаю було добре видно на пом'ятих травах бризки
почорн│ло┐ кров│.
Дядько дав пов│д Строкато┐, а сам сп│шився │ обдивлявся все ретельно,