"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

запах дьогтю.
Небавом перед подорожн│ми в│дкрилась чи то галявина, чи то вирубка,
посеред яко┐ стояли чи то курен│, чи то копиц│ с│на.
Одн│ висок│ гостроверх│ вибудови гор│ли червоним полум'ям │ чад│ли
чорним димом, друг│ були огорнен│ сивим прегустим димом, зовс│м чорн│ копиц│
чад│ли тонесенькими ц│вками диму.
Люди були б│ля довго┐ буд│вл│.
Люди переливали дьоготь │з невеликого барила в д│жку │ ставили на колу.
Дядько полишив П│вника з вантажем │ рудою п│д великим деревом у
мерехтливому блакитному зат│нку.
До дядька з риканням кинулись здоровенн│ пси. Та дядько схилився до
них, щось ┐м лаг│дно проговорив, │ вони до нього зразу ж прив│тливо замахали
кудлатими хвостами.
Поки дядько розмовляв │з старшими роб│тниками, │нш│ вугляр│ ставили
новий конус │з дзв│нких дубових болонк│в.
Дядько з вуглярами у приязн│. Йому, вправному мисливцев│, вдавалось без
усяких сл│д│в брати дичину │з княз│вського л│су, з боярського гаю. ▓ в│н
здобиччю д│лився з роб│тниками.
Приязн│ вугляр│ насипали дядьков│ ц│лий м│х дзв│нкого та легкого
дубового вуг│лля.
Дядько та неб│ж довго не затримувались у вугляр│в, а посп│шили до
рудного яру.
Яр починався за с│льським валом. Там люди брали глину, що т│льки тут
виходила серед п│ск│в та торфовищ нагору б│ля ┐хнього села. Тут вс│ варили
крицю для власних потреб.
Видно було чимало покинутих домниць р│зного розм│ру. Одна невеличка
домниця була згори розламана, │ дядько ┐┐ загодя п│дмазав, п│дрихтував.
А тепер в│н швидко заповнив усю домницю вуг│ллям та рудою, пересипавши
┐х шарами.
Як заправив │ замазав домницю, то с│ли попо┐сти, бо вже смоктало й
р│зало в кишках, так ┐сти хот│лося.
▓ були хл│б-загреба з попелом на под│ та розварен│ тогор│чн│ гриби,
смачн│ш│ за святков│ на┐дки.
По ┐ж│ дядько в│д│йшов наб│к, повернувшись до болота, вклякнув на
кол│на. Читав та║мний загов│р на добру крицю. Так говорили вс│ люди, але
малий знав, що то люди кажуть молитву богу Сварогу, старому богу. А за
молитви старим богам карали │ церква, │ княжа влада.
По молитв│ П│вень витяг │з короба м│хи │ приладнав ┐х до глиняних
трубок, що стирчали з домниц│, │ нав'язав до палиц│ камен│-важел│.
Ось затис П│вень л│вицею гриб-трутовик │ крем│нь жовтий, наче восковий.
Змах правиц│, удар смужкою криц│, червоний р│й │скор. Дал│ дим│ння
берестяно┐ смуги.
Ось │ вуг│ль зачервонився в домниц│. Дядько швидко забив отв│р глиняним
здоровим ч│пом, примазав густою глиною │ вхопився, потяг за ручки м│х│в.
Малому просто доводилось лягати на палицю, щоб вага йшла вгору, а за
тим, щоб притискувала м│х, │ пов│тря з нього щоб вийшло.
У домниц│, в глибин│ ┐┐ нутра почали народжуватись як│сь непевн│ звуки.
Щось там н│би схлипувало, булькот│ло, кахикало. А з гор│шнього отвору
виривався сн│п │скор, сльозився прозорою смужкою чад.
Домниця роз│гр│лась так, що навколо паш│ло жаром, │ мокре в│д поту