"Юрий Логвин. Дiвчата нашоп крапни (укр.)" - читать интересную книгу автора

захоплювався малюнками "Сп│вака" ще з│ школи. Коли в майстернях виставляли
на худраду, ми, молод│, б│гали помилуватись на "сп│вакових" натурниць. Робив
в│н малюнки санг│ною або вуг│ллям на великих аркушах рулонного паперу. Я
пильно придивлявся до його вправ. В│н так хвацько передавав вс│ звиви │
опуклост│ ж│ночо┐ плот│. Я дивився │ запам'ятовував. Пот│м, багато рок│в
п│зн│ше, мен│ його прийоми прислужилися.
Через к│лька дн│в здибався я │з За┐кою. За┐ка, то особлива тема. В│н
належав до одного з найсильн│ших художн│х клан│в. Нав│ть у т│ часи, коли ┐х
"батько" був уже не на гор│, вони мали │ закупки з виставок, │ зароб│ток у
худфонд│. За┐ка завжди знав найсв│ж│ш│ новини про всяк│ художн│ та
б│ляхудожн│ справи. Пам'ять у нього була чудова, почуття гумору в│дм│нне. Ц│
дв│ якост│ його не покидали нав│ть тод│, коли був упитий вщент.
-- Вожатий! -- Кажу я йому (бо в│н був п│онервожатим нашого класу, коли
я вчився у художн│й школ│), -- Може ти зна║ш чому Т. Я. вмазала "Сп│ваков│"?
-- Т-т-тттти ппппправильно пи-пи-пи-та║ш. В-в-в-вона у-у-у-ууу ннас нна
К-ккинь Г-г-г-груст│ к-к-кккрутилась...
Тут я зрозум│в, що За┐ка випив щонайменше пляшку оковито┐ │ треба
набратись терп│ння, щоб д│знатись про причину ляпаса.
За┐ка пояснював так довго, що я, з ним розмовляючи, п│дпав п│д його
сугест│ю │ теж почав за┐куватись.
Отож, якщо в│дкинути загикування, то справа виглядала так. "Сп│вак" був
степенд│атом творчих художн│х майстерень. ▓ "Борець" теж був стипенд│атом
тих майстерень.
Т│ майстерн│, то був справжн│й рай для нашо┐ художньо┐ брат│┐.
Безкоштовне прим│щення, стипенд│я, художн│ матер│али, натура -- безкоштовно,
ще й майстер-друкар тоб│ б до послуг │ друкарськ│ верстати, якщо ти граф│к.
У тих майстернях "Сп│вак" малював "больш│х" │ "мал║ньк│х лен│нов" та ще
кращих, н│ж в │нститут│, оголених натурниць.
Що малював "Борець" -- не знаю. Певно щось про страйки революц│йних
роб│тник│в початку стол│ття. Ну, │ як завжди, тягав пудов│ гир│, м'язи
розкачував. ▓ ось наш Борець щось заметушився, зашарпався. Зб│гав до
магазинчику, притяг дв│ пляшки шампанського │ здоровенний кульок цукерок
"М│шка". Може к│лограм│в зо два. Ходить "Борець" по майданчику м│ж
майстернями │ десятик│лограмовими гантелями б│цепси наганя║. "Сп│вак"
виходить │з друкарсько┐ майстерн│ │ пита║: "Чого це ти такий веселий?"
-- Сьогодн│ до мене Т. Я. прийде! Зрештою умовив! Помалю║мо, а пот│м ми
┐┐ оприходу║мо. Вона от │ шампанського │ "М│шок" замовила. Це вже точно,
цього разу прийде,.. не п│дведе...
-- Теж мен│ под│я, -- каже "Сп│вак", -- кому вона т│льки не давала!
-- Може ти хочеш сказати, що ти теж ┐┐ шворив?!
-- А як же!
-- Сказати можна що завгодно...
-- Потр│бн│ докази?! -- "Сп│вак" теж зав│вся. -- Так знай, коли вона
почне к│нчати, то почне швидко-швидко проказувати: "та-та-та-та-та!"
Як завжди, Т. Я. сп│знилась, але вже ж прийшла. "Борець" помалював ┐┐.
А пот│м, коли вона на┐лась "М│шок" │ видудлила пляшку шампанського, то
зляглась │з "Борцем".
▓ справд│, як ┐┐ вже роз│брало, то вона затр│скот│ла, як заведена:
"та-та-та-та-та-та..."
"Борець" не витримав розреготався.