"Юрий Логвин. Дозвiл на помсту (укр.)" - читать интересную книгу автора

Завагався тод│ Хусейн. Певно, в│н, Махмуд,
кимсь │з старших теж суджений... ▓ стис ножа, але подумав: "Не було ж наказу".
- Ну, ти як хочеш, а я п│шов! - Хусейн
зл│з │з коня, кинув поводи. - К│нь мен│ тепер не потр│бен, в│зьми соб│,
буде тоб│ за пов│дного.
Але Махмуд здав свого коня назад.
- В│д│йди дал│, тод│ в│зьму... - голос
во┐на ледь затремт│в.
- Ти бо┐шся асасин│в, я бачу. ▓ що варт│
твоя шабля │ келеф... Але я не зачеплю тебе.
Махмуд мовчав │ чекав, поки хлопець
в│д│йде на стежку. Вона вела вгору, в г│рську ущелину. ▓ тод│ вт│кач покликав
коня, вхопив його за пов│д │ помчав кудись понад морем, т│льки з-п│д копит
бризкала жорства, │ десь звуки того чвалу розтавали в задус│ левант│йсько┐
ноч│.
Отак Хусейн в│дчув у соб│ неабияку силу,
могутн│сть, коли в│н, майже беззбройний, наводив жах на досв│дченого, сильного
│ вправного во┐на. ▓ той був над ним на кон│, при шабл│ │ при келеф│. Он
вона яка, наука наша, он яка сила братства асасин│в!
...Гн│здо.
Розпов│в в│н про долю тих двох невдах
асасин│в, про вс│ справи в християнському табор│, про ┐хн│ незгоди. Не
забув │ про втечу Махмуда.
Почувши про Махмуда, старший брат аж
п│дскочив │ змахнув рукою, н│би нам│рився вдарити Хусейна. Та не вдарив
- це заборонялось м│ж │сма┐л│тами. Але Хусейн затремт│в ус│м т│лом.
- Ти все хочеш зробити по-сво║му! Роби
т│льки те, що тоб│ наказують! Хоча б твоя мати сид│ла у в'язниц│, якщо
в тебе нема наказу, не визволяй! ▓ди молись │ чекай.
Новий наказ був г│ркий: │ти в м│сто
християнське. Там хрестоносц│ влаштували шпиталь. У ньому треба було влаштуватися,
прислуговувати л│карям, доглядати хворих.
За якийсь час трапилася │ тут спокуса
Хусейнов│. Був б│й, │ з бою до шпиталю везли багатьох хрестоносц│в. Потрапив
туди той заброда, що збезчестив та вкрав його сестру. Вояка посив│в, але
оч│ лишились такими ж блакитними │ жорстокими. ▓ т│ло було, як │ ран│ше,
т│льки цього разу с│чене шаблями │ бите келефами.
Хусейн виконував найретельн│шим чином
ус│ накази л│каря-християнина, за походженням сир│йця, │ з ус│х сил допомагав
йому. Але думка про помсту пекла його │ вдень │ вноч│.
Якось, коли християни щось там святкували,
в│н виконав ус│ розпорядження л│каря-с│р│йця │ попрямував до головно┐ брами.
Час був непевний, │ охоронц│ були напоготов│ │ при повн│й збро┐. Хусейн
попрохав у сторож│, щоб випустили його за мури по з│лля. А в│н добре знав,
яке з│лля шукати. Треба лише спуститись в оту опадину, перейти за пагорб.
Там у яру м│ж кущами терну росте низенький бур'ян з жовтими ягодами. З
них буде смачне питво для хрестоносця. Хусейн назбирав шк│ряну торбинку
яг│д. Обережно поклав ┐┐ за пазуху, щоб не пустили соку │ не торкались
його т│ла. Саме тод│ й побачив на схил│ к│лькох к│з │ з│гнуту вбогу бабу.
Стара попросила Хусейна скрипучим голосом, щоб в│н допом│г ┐й п│д│гнати