"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пострiл враз протверезив усiх. Сiрко посварився на гармаша булавою.
- Хто там пусту║? Захотiв, сучий сину, щоб я погладив тебе булавою
нижче спини?
Спихальський почервонiв, заклiпав очима. Гармашi заступилися за нього.
- То ми, батьку, на радощах! Привiт султановi посила║мо!
- А хiба що! - охолов кошовий i повернувся до писаря: - Пiдписуй:
кошовий отаман Iван Сiрко зо всiм кошем запорозьким. Пiдписав?
- Пiдписав, батьку.
- Отепер - гарно! Перепиши начисто -- i вiднеси послам султана. Нехай
везуть на здоров'ячко!
- Батьку, серед послiв - мiй лютий ворог Гамiд. Дозволь з товариством
перестрiти ┐х у полi i вiдбити його, - звернувся до кошового Звенигора.
- Нi, нi, ми не татари! - заперечив Сiрко. - Зустрiнеш в iншому мiсцi -
роби з ним, що хочеш, а зараз не руш! Особа посла недоторканна!
Звенигора незадоволено пошкрiб потилицю, але перечити кошовому не
посмiв.
Сiрко пiдняв булаву. Його загорiле, пооране шрамами i зморшками обличчя
враз посуворiшало. Виразнi темно-сiрi очi пiд густими зламами брiв
блиснули, мов криця.
- Браття, отамани, молодцi! А тепер слухайте наказ: дiлом ствердимо
чортовому султановi нашу вiдповiдь! Поки Кара Мустафа сто┐ть пiд
Чигирином, пошарпа║мо турецькi i татарськi сили побiля моря!..
Кирилiвський, Донський, Канiвський i Полтавський куренi пiдуть з наказним
отаманом Рогом промишляти пiд Тягин. Корсунський i Черкаський - на
Муравський шлях стерегти татар. А я з куренями Батуринським, Лубенським,
Переяславським, Iрклi┐вським потягну вниз по Днiпру... Землею i водою
будемо битися з проклятими бусурменами!



4

Флотилiя запорозьких човнiв-чайок, що несла на собi коло двох тисяч
козакiв, наближалась до острова Тавань.
Пiд дужими помахами весел човни швидко пливли одним iз численних
рукавiв Днiпра. Усе довкола заволiк ранковий туман. Запорожцi квапилися,
щоб до сходу сонця непомiтно пiдiйти до мiцно┐ турецько-татарсько┐ фортецi
Кизи-Кермен.
На передньому човнi стояв Сiрко i пильно придивлявся до неясних обрисiв
берега. Хлюпоче за бортом тепла м'яка вода, пахне рогозою i лататтям. Тихо
опускаються довгi весла.
Чайки пливуть щiльно одна за одною, щоб не розгубитися в зарiчках i
протоках. На носах стоять отамани - нiщо не мине ┐хнього зiркого ока!
Ось кошовий подав знак - i передня чайка притишила хiд.
- Суши весла! Суши весла! - почувся приглушений гомiн.- Зiбратися в
круг!
Веслярi притиснули весла до бортiв. Човни поволi виринали з рожево┐
iмли i ставали на широкому плесi в тiсний круг. Нi розмов, нi кашлю, нi
брязкоту збро┐. Запорожцi були досвiдченi во┐ни i пiдкрадалися до ворожо┐
фортецi, як обережний мисливець до дичини.