"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

звернувся Сiрко до турка, - ти вже зна║ш, хто я, i переконався, що
жартувати з тобою не входить у мо┐ намiри. Скажеш правду - житимеш,
збрешеш - годуватимеш ракiв у Днiпрi! Зрозумiв?
Звенигора переклав.
- Зрозумiв, паша.
Сiрко усмiхнувся, почувши, як його велича║ турок.
- А якщо зрозумiв, тодi скажи: куди прямував твiй загiн з валкою
поранених i хворих з-пiд Чигирина? Чому вiн iшов не на Аджидер, а звернув
до Днiпра?
Турок метнув зляканий погляд на Сiрка i старшин, iдо суворо дивилися на
нього.
- Такий був наказ великого вiзира, паша, - пробелькотав вiн.
- Який наказ?
- Ми повиннi були добратися до Днiпра i там чекати нашу флотилiю...
- Ну?
- Вона привезе харчовi припаси та порох для вiйська великого вiзира,
паша. А ми мали. здавши поранених i хворих, забрати все те i везти пiд
Чигирин.
- Ранiш ви ┐здили до Аджидера або до Очакова.
- Так. Але туди вдвiчi далi...
- Отже, Кара Мустафа вiдчува║ нестачу в припасах, якщо так поспiша║
отримати ┐х?
- Вiдчува║, паша. Вiйська багато - припасiв мало... Розраховували
знайти на Укра┐нi, але торiк Iбрагiм-паша так сплюндрував край, що нам
цього року нiчого не лишилося.
- Сам поживився, як пес макогоном, i свого наступника пiдвiв пiд
дурного хату! - похмуро посмiхнувся кошовий. - Скiльки ж кораблiв ма║
прибути?
- Не знаю, паша... Але судячи з кiлькостi наших возiв, мусить бути
багато.
- Ну що ж, буде знову робота... Турки пруться на Укра┐ну, як грiшнi
душi до пекла.
- Але ж, батьку кошовий, менi вкрай треба в Чигирин! - вигукнув
Звенигора.
- Знаю. Чув. Похвально, що так дба║ш про товариша. Але й тут ти не
менше потрiбний. А може, бiльше! Це був наказ, i Звенигора не став
перечити.
- Вiдведiть агу! - розпорядився Сiрко. - Зда║ться, вiн сказав правду...
Приготуйте все до нового походу: поповнiть на чайках запаси ядер, пороху,
сухарiв, саламахи! Виступа║мо на свiтанку!



8

- Друже, дивися - пливуть! - вигукнув Сiкач, сидячи на товстому суку
старезно┐ гiллясто┐ верби, що високо здiймалася над iншими деревами.
Товкач прижмурив проти сонця очi.
- Я щось не бачу... Ти часом не брешеш?
- пй-богу, пливуть!.. Та куди ти дивишся?.. Ген - проти Краснякова