"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

випливають. Повертають, зда║ться, в гирло Корабельно┐... Та скiльки ж ┐х,
матiнко!
Тепер уже й Товкач побачив турецьку флотилiю. На широкому, блискучому
проти сонця плесi Днiпра виринали з-за повороту кораблi. Один, два, три...
п'ять... десять... двадцять... п'ятдесят... Товкач збився з лiку.
- Це вони! Не гаймо часу! Бiжiмо мерщiй до кошового! - вигукнув Сiкач,
швидко спускаючись униз.
Вислухавши дозорцiв, Сiрко почепив на шаблю шапку i пiдняв угору. Це
був умовний знак. У ту ж мить десятки чайок виринули з очеретiв, з-за
кущiв верболозу i прудко помчали на перехват турецьких кораблiв. Мов
бистрокрилi птахи, летiли вони по спокiйних водах рiчки Корабельно┐, зi
всiх бокiв оточуючи ворожу флотилiю.
- З богом, браття-молодцi! - прогримiв Сiркiв голос. - Бийте з
гакiвниць! Стрiляйте з мушкетiв! На приступ! На приступ! Приготуйте
абордажнi гаки!
Над рiкою пролунали гарматнi пострiли. Запорозькi гакiвницi, укрiпленi
на носах човнiв, ударили картеччю. Турки вiдповiли ядрами. Пороховий дим
заклубочився над кораблями, над зеленими плавнями.
Двi пiдбитi чайки пiшли на дно. Уцiлiлi запорожцi борсалися в водi,
скидали з себе одяг i, пирхаючи, завертали до берега.
Сiрко стояв на сво┐й чайцi, скидаючи поглядом усе гирло Корабельно┐, де
зав'язався бiй. Турецькi кораблi зупинилися, зламали стрiй. На них
заметушилися, закричали яничари, посилюючи гарматний вогонь.
- Метайте вогненнi трубки! Приголомшiть песиголовцiв! - крикнув Сiрко,
бачачи, що й ще одна чайка, в яку влучило ядро, перевернулася й пiшла на
дно.
На кожнiй чайцi було по двi начиненi порохом трубки, виготовленi в
сiчових майстернях. Це був чудесний винахiд запорожцiв. З одного боку
трубка наглухо заклепана, з другого - вiдкрита. Сюди насипався порох,
вправлявся просякнутий селiтрою гнiт. Трубка вставлялася замiсть ядра в
гакiвницю. Невеличкий заряд пороху виштовхував трубку з цiвки гармати, а
також пiдпалював гнiт. Вiд гноту загорався порох в самiй трубцi, мчав ┐┐
до цiлi, де вона з страшним громом i вогнем розривалася...
Почувши наказ кошового, Звенигора вставив трубку в жерло гармати,
насипав у запал пороху i приклав смолоскип. Вогненна трубка прокреслила в
сизому вiд порохового диму повiтрi яскравий слiд i вибухнула в снастях
переднього ворожого корабля. Снiп вогню заслiпив очi... Турки дико
закричали i метнулися гасити пожежу.
Чайка ковзнула боком об борт корабля.
- Кидайте гаки! - крикнув Звенигора.
Вгору полетiли важкi залiзнi гаки з гострими лапами. Заколихалися мiцнi
мотузянi драбини. Над бортом блиснули кривi турецькi шаблi. Деякi навiть
устигли перерубати двi чи три драбини, але з чайки гримнув залп козацьких
мушкетiв - i кiлька яничарiв з криком шубовснули в воду.
- На приступ! На приступ!
Звенигора ухопився рукою за щабель - потягнув до себе: чи мiцно
ввiгнався гак у дерев'яну обшивку корабля? Мiцно┐ Тодi - шаблю в зуби,
пiстоль - у праву руку, - швидко подерся вгору. Перекинув ногу за борт...
На нього налетiв яничар, замахнувся шаблею. Звенигора вистрелив йому
впритул у груди. Турок без зойку впав навзнак. Звенигора переступив через