"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

обдере з голови живого князя Андрiя шкiру, напха║ ┐┐ соломою i пришле менi
в подарунок, якщо я сьогоднi до пiвдня не здам Чигирина... Я захищатиму це
мiсто, поки стане сил мо┐х! Отже, вiзир матиме привiд виконати свою
мерзенну погрозу... Але клянусь, я знайду засiб помститися хановi за мого
║диного сина! I першою жертвою цi║┐ помсти будеш ти, мурзо! Я накажу тебе
живого оббiлувати - здерти з голови шкiру, теж напхати соломою i вiдiслати
хановi... .
Саферелей зблiд. У нього пересохло в ротi. Вiн хрипко сказав:
- О аллах, врятуй князя Андрiяi
- Ти допоможеш аллаховi, мурзо.
- Я?
- Якщо хочеш носити голову на плечах, передай хановi через сво┐х
одноплемiнникiв, - Ромодановський кивнув головою в бiк двох полонених
мурз, що стояли осторонь, - щоб урятував князя Андрiя! Iнакше...
- Якшi, якшi[30], -швидко залопотiв Саферелей. -Я зроблю так, як
наказу║ вiзир урусiв... Але ж усе в руцi аллаховiй...
- Безумовно. I передусiм тво║ життя, мурзо.
Ромодановський вiдiйшов, а Саферелей почав щось швидко пояснювати
мурзам, i тi згiдливе кивали головами.
- Якшi, якшi!



8

Засвiт ударивши по Чигирину, турецькi гармати весь день не припиняли
обстрiлу. Палаючi бомби та розжаренi ядра, креслячи в затягнутому димом
небi чорно-вогнистi слiди, з усiх кiнцiв летiли на мiсто. Трощили
поодинокi, уцiлiлi в попереднiх штурмах будiвлi, пiдпалювали все, що могло
горiти.
Вибухи стрясали скремсану, обгорiлу, просякнуту кров'ю землю, рвали ┐┐
На шмаття. Дим, пилюка, гарячий присок здiймалися високо вгору, сповнюючи
повiтря гарячою задухою i смородом.
Замок вiдгукнувся з Кам'яно┐ гори залпом сорока гармат, послав у поле
смертоноснi чавуннi бомби i ядра. Гармашi, за наказом генерала Гордона,
заклали в пiвтора раза бiльше пороху, ризикуючи бути розiрваними разом з
ними. Та гармати витримали. Зате в турецькому таборi спалахнули намети,
здибилися, рвучи повiддя, ослiпленi жахом конi, страшно заревли верблюди,
закричали пораненi.
Дим чорно-бурою хмарою окутав Чигирин. Сонце прозирало крiзь нього
сердите, криваво-багряне.
Весь день турки не припиняли атак. Тисячi яничарiв, спагi┐в, татар,
волохiв, мунтян, арабiв з криком, з перекошеними вiд лютi i страху
обличчями, розмахуючи шаблями, списами, знаменами, пiдтримуванi завиванням
зурн i гуркотом барабанiв, iшли й iшли на приступ. Опiвднi злетiла в
повiтря сторожова вежа Кримських ворiт. Не виявлений завчасу пiдкоп
спричинив страшнi руйнування в стiнi. Густi колони яничарiв посунули туди.
Другий вибух потряс усе Нижн║ мiсто. Розлетiлася на порох частина стiни
на схiдному, низинному березi Тясмину. В пролом, як весняна вода в прiрву,
хлинули чотири тисячi во┐нiв Каплан-пашi. За ними вривалися все новi i