"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

во║води Младена!
- Що ви дiзналися про нього, бай Димитре? - спитав Драган, ставлячи на
стiл чарку.
- Вивiдав усе, що потрiбно. Сафар-бей розквартирував сво┐х горлорiзiв у
замку, а сам зупинився у багатого спахi┐[7] Онбашi.
- Це добре. В замку його важче було б узяти.
- Будинок Онбашi теж добре охороня║ться. Сафар-бей всюди поставив
сторожу.
- Он як!
- Але поряд з Онбашею живе мiй старий приятель Станко. Цього не
передбачив ага, - усмiхнувся бай Димитр. - Правда, було менi роботи
умовити Станка допомогти нам, та все ж згодився. Вiн залишить на нiч
незамкненими ворота, а також виставить з сарая драбину, - нею ви
скориста║тесь, щоб перелiзти через кам'яну стiну, що вiдокремлю║ обiйстя
Онбашi вiд Станкового двору. А на протилежному боцi опуститесь вiрьовочною
драбиною, - я приготував...
- Спасибi, бай Димитре.
- Тепер дивiться сюди. - Бай Димитр узяв з вогнища вуглину i почав
швидко малювати на краю стола. - Оце будинок Онбашi. З вулицi в нього
тiльки один хiд, - там завжди сто┐ть яничар... Другий вартовий - на розi,
бiля ахчийницi[8]. Третiй, кiнний, весь час про┐жджа║ вiд одного до
другого. Мабуть, щоб не заснули або не вiдлучилися куди-небудь... Решта
яничарiв - щось бiльше десятка - живуть в однiй iз кiмнат у будинку
Онбашi, але вони звичайно лягають спати разом з курми. Зате сам Сафар-бей
засиджу║ться допiзна.
- Бiля його дверей нема вартового?
- Всерединi будинку нема. А от в саду, куди виходять вiкна з кiмнати
Сафар-бея, пiсля того, як ага ляга║ спати, обов'язково ста║ один iз
яничарiв. Тому нам треба не опiзнитись.
- Ще раз спасибi, бай Димитре. Гадаю, все буде гаразд. Тепер
вислiджуйте другого звiра -Гамiда! Цього буде не легко взяти! Але взяти
мусимо! Веди нас, бай Димитре!



5

Якуб перетнув вулицю i зупинився навпроти великого двоповерхового
будинку Онбашi. У вiкнах блимало мерехтливе свiтло свiчок. Перед дверима
стояв вартовий яничар.
- Дур! Хто такий? - заступив вiн Якубовi дорогу.
- Кагамлик! - зрадiв Якуб. - Це ти? От не гадав зустрiти знайомого!
Сподiваюся, ти не забув Якуба?
- А-а, старий! Звiдки ти взявся? - витягнув довгу шию яничар i покрутив
невеликою, круглою, мов булава, головою.
- Почув, що ага з загоном повернувся з вiйни, i вирiшив провiдати.
Дiзнатися про здоров'я. Та й справа ║ в мене до нього...
- Гм, ти не мiг, старий, вибрати кращого часу? Вже нiч надворi!
- Тiльки вечiр. А вдень Сафар-бе║вi не до мене: служба, по┐здки, друзi.
Хiба вiн тодi знайде часину для старого знахаря, коли у нього нiчого не