"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

з горами. В сухих почервонiлих очах не було слiз, тiльки свiтилися важка
туга та гострий бiль.
Всi зрозумiли, що во║вода хоче зостатися наодинцi з дорогою могилою.
Звенигора обняв Златку за плечi й повiв з гори. Коли вiдiйшли до
першого крутого уступу, оглянувся. На шпилi, крiм во║води, лишився також
Сафар-бей. На тлi ясно-голубого неба рiзко окреслювалися двi темнi
нерухомi постатi...
Тiльки перед вечором Младен i Сафар-бей спустилися з гори до стану.
Нiхто не знав, що вiдбулося там мiж ними, про що вони говорили. Сафар-бей
минув колиби, зiйшов на кручу i мовчки сiв на заснiжений холодний камiнь.
Було щось сумне i болiсне у виразi його блiдого стомленого обличчя, в
журно похилених плечах.
- Драгане, пошли людей - хай проведуть його до Слiвена, - коротко
наказав во║вода.
- А як же...
Драган хотiв спитати, чи зав'язувати знову очi Сафар-бе║вi. Але
промовчав. Щось невловиме в поглядi, яким дивився во║вода на сина,
стримало його. Та Младен зрозумiв свого молодого друга.
- Нi, нi, пов'язки не треба! - сказав поспiшно. - Не треба... Я вiрю...
Не посмi║ вiн привести яничарiв на могилу матерi сво║┐.




ФIРМАН


1

Гамiд сидiв у кiмнатi Сафар-бея на пухкому мiндерi i з зловтiхою
дивився на збасамужену батогами спину бая Станка, пiдвiшеного за вивернутi
руки до стелi. Насупроти завмерли в чеканнi нового наказу яничари -
Кагамлик i велетень Абдагул.
- Ти вже старий, бай Станко, а поводишся, як нерозумний пiдлiток.
Ай-ай-ай! - промовив Гамiд спокiйно. - Твоя вперта мовчанка свiдчить якраз
не на твою користь. Невже ти хочеш, щоб ми переламали тобi ноги, вирвали
язика i випекли очi? Не змушуй нас робити цього. Скажи, де подiвся
Сафар-бей!
- Не знаю, ага, - прохрипiв бай Станко.
- Але ж слiди ведуть на тво║ подвiр'я, мерзенний гяуре! Як же ти можеш
не знати?
- Вдесяте вам кажу: аллах свiдок, я не знаю, де подiвся Сафар-бей.
- Тодi скажи, де шукати Якуба. Адже ти не можеш заперечити, що знайомий
з тим розбiйником!
- Я вперше чую це iм'я.
- Не кажи дурниць! Якуб увечерi зайшов до Сафар-бея з вулицi. Його
бачив аскер Кагамлик. Але вiн не виходив звiдти. Отже, не важко
здогадатися, якою дорогою розбiйник чи розбiйники, викравши агу, залишили
будинок. Тут не обiйшлося без тво║┐ допомоги, старий собако!
- I все ж я не знаю нiякого Якуба, хай провалюся в пекло, якщо брешу!