"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Гамiд... Все допитувався, клятий, де подiвся Сафар-бей. А також
цiкавився Якубом.
- Ну?..
- Бай Станко нiчого не сказав. Та вiн i не знав нiчого, крiм того, що я
причетний до цi║┐ iсторi┐. Але мене вiн не виказав. А на нього пiдозра
впала тому, що нашi слiди вели до його двору...
- Жаль бая Станка, - сказав Драган. - Вiн живий? У безпечному мiсцi?
- Так. Аскери притягли його ледь теплого i кинули в двiр, як собаку...
Але живучий старий! Не встигла дружина ввести в свiтлицю i вiдпо┐ти
молодим вином, як вiн зразу ж наказав покликати мене...
Бай Димитр провiв рукою по обличчю, витираючи з заснiжених брiв i
вусiв, що розмерзалися в теплi, холоднi краплини води.
- Щось важливе? - спитав во║вода Младен.
- Дуже важливi новини сповiстив менi бай Станко... Гамiд обмовився про
султанський фiрман, в якому йдеться про новий похiд на руснакiв. Гадаю,
вам було б цiкаво знати його докладний змiст, бай Младене, га?.. Ось чому
я поспiшав до вас...
- Спасибi тобi, другарю Димитре, - з почуттям сказав во║вода. - Спасибi
тобi вiд усi║┐ Болгарi┐ за вiрну ┐й службу... Ти принiс дуже важливу
звiстку, i ми тепер спiльно подума║мо не тiльки над тим, як захопити
Гамiда, а й над тим, як оволодiти султанським фiрманом.
- А що це воно таке, фiрман? - спитав спроквола поважний Грива.
- Фiрман, другарi, - то султанський указ, - пояснив во║вода. - Коли б
нам пощастило роздобути його, ми, напевне, змогли б дiзнатися про дуже
вагомi i небезпечнi подi┐. Якщо в ньому справдi йдеться про новий похiд
туркiв на Укра┐ну, то ми б дiзналися про час виступу, кiлькiсть вiйськ та
кому з пашiв доручено очолювати його. Так я гадаю...
- Гм, то було б справдi лепсько роздобути ту штукенцiю, панство! -
вигукнув Спихальський.
- Безперечно, - пiдтримав його Звенигора. - Чого б це нам не коштувало!
Ми повиннi вирушити негайно до Слiвена...
Вiн запитально глянув на во║воду, шукаючи його пiдтримки.
Во║вода Младен трохи помовчав, мабуть у думцi зважуючись на щось. Потiм
сказав:
- Ясно, ми повиннi зробити це негайно. Але як? I хто пiде на це?
- Гамiд мешка║ в ханi[11] Абдi-аги, - вставив Димитр. - Його
охороняють.
- Ми з Драганом уже мали нагоду побувати в тому ханi, - промовив
Звенигора. - Гадаю, нам i зараз випада║ йти туди. Двох нас буде досить.
- Нi, краще втрьох, мабуть, - засумнiвався Драган.
- Тодi я третiй! - схопився Спихальський.
- Нi, нi, пане Мартине, - Звенигора поспiшив вiдмовитись вiд допомоги
свого шумливого, запального друга. - Ми на тебе й одягу яничарського не
пiдберемо...
- Тодi я пiду, - промовив Якуб. - Менi...
Але Златка несподiвано перебила його.
- Нi, нi, за третього буду я! Я дуже добре, найкраще з-помiж вас усiх,
знаю Гамiда, його звички. По скрипу пiдлоги пiд його ногами я можу
безпомилково визначити, що то вiн i навiть в якому вiн настро┐...
- Ну, що ти, Златко, - почав Звенигора. - Там потрiбен вояка, який би