"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

як вiдiрватись од переслiдувачiв або ошукати ┐х. Коли б не Златка, все
було б простiше. Вони з Драганом кинули б в якiй-небудь ущелинi коней i
спробували б у малодоступних для кiнноти мiсцях пiшки заплутати сво┐
слiди. Але з Златкою... Чи витрима║ вона цiлоденний перехiд по нетрях,
бескидах та урвищах? Не для дiвочих нiг такi дороги!
Спагi┐ прискорили бiг. Наперед вирвалося кiлька вершникiв на бистрих
арабських конях. Серед них видiлялася огрядна постать Гамiда. Звенигорi
здалося, що вiн навiть виразно бачить потемнiле вiд напруги Гамiдове
обличчя i лютi брунатнi очi. З далини донiсся хрипкий поклик:
- Урус, здавайся!
Арсен ударив коня, хоча вiн i так мчав щосили. Витривалий у гiрських
переходах, призвича║ний до крутих i небезпечних стежок, невеликий
товстоногий огир не мiг змагатися в швидкостi бiгу iз спагi┐вськими
прудконогими рисаками. Козаковi вже виразно чути за спиною тупiт копит i
лайку аскерiв. Ось-ось вони наздоженуть його.
Вдалинi замаячiли гори, порослi чагарником. Швидше б туди! Хоч Златка й
стомилася вiд скаженого чвалу, та доведеться спiшуватись i тiкати
навпростець через гiрський кряж i колючi безлистi чагарi. Звенигора
пригнувся до само┐ луки сiдла. Мiцно ударив спiтнiлого коня ногами пiд
боки. Та хiба цим примусиш його бiгти прудкiше?
Ось i ущелина! Ще пiвверсти!
Раптом Арсен здригнувся: кiнь пiд Златкою спiткнувся i впав. Златка
кумельгом покотилась по рихлому снiгу. Драган натягнув поводи, але
Звенигора крикнув щосили:
- Драгане, тiкай! Мчи до сво┐х!
Драган знову рвонувся вперед. Златка тим часом звелася на ноги, i
Арсен, нахилившись, ривком пiдняв ┐┐ угору i посадив поперед себе.
Ну, коню-конику, виручай!
Позаду закричали, заулюлюкали переслiдувачi. Лише якихось сто крокiв
вiддiляло ┐х тепер вiд утiкачiв, i спагi┐ були впевненi, що здобич не
вислизне з ┐хнiх рук.
- Златко, дорога моя, - прошепотiв Звенигора, - вiзьми фiрман! Заховай!
Вези в загiн - а там во║вода знайде спосiб передати на Укра┐ну...
- Арсене, що ти надумав?
- Кiнь довго не витрима║... За мене не турбуйся... Тiкай! - Мiцно
поцiлував дiвчину i, випручавши ноги iз стремен, легко вiдштовхнувся вiд
луки сiдла i покотився в придорожнiй ярок. Зразу ж схопився - подерся на
гору.
Частина спагi┐в спiшилась - кинулася за ним. Звенигора почув голос
Гамiда:
- Живого чи мертвого - дiстаньте менi його!
Бiльша частина загону помчала за Златкою.



5

Яцько здерся вище за всiх: осiдлав стрiмку скелю, з яко┐ вiдкривався
широкий вид на Слiвен i примiськi околицi. Яскраво сяяло весняне сонце, i
хлопець, приклавши руку козирком до лоба, пильно вдивлявся вдалину.