"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

ясного передвечiрнього неба. Виходило небагато - всього щонайбiльше
верста. Але що ┐х чека║ потiм?
Ззаду почувся пострiл. Куля цьвохнула над головою i розплющилась об
гранiтну стiну. Звенигора оглянувся - спагi┐ були за якихось двiстi
крокiв. Якщо дозволити ┐м захопити виступ, вони зможуть обстрiлювати всю
стежку, аж до перевалу.
Звенигора вихопив пiстоль - звiв курок. Обережно визирнув з-за скелi.
Спагi┐ вже не перли гуртом, а розтягнулися цепом. Жаль, що Гамiд був десь
позаду, його огрядна постать - добра цiль для кулi!
Попереду поспiшав молодий дужий аскер. В руках - яничарка. З ┐┐ цiвки
в'║ться сиза смужка диму. Це вiн стрiляв щойно.
Звенигора пiдвiв пiстоль, прицiлився. Аскер, побачивши наведене на
нього дуло, вирячив очi, вiдсахнувся. Та було пiзно: гримнув пострiл - i
аскер з криком полетiв униз, зачiпаючи тiлом камiння, що з гуркотом
покотилося за ним.
Заднi миттю подалися донизу. Звенигора мiг ще влучити в одного з них,
але не стрiляв. Головне - виграти час. Щоб його товаришi з Младеном i
Златкою встигли здертися на перевал i якомога далi вiдiйшли вiд нього.
- Вперед! Вперед! - почувся голос Гамiда. Спагi┐ не рухалися. З
острахом поглядали i на прiрву, що поглинула ┐хнього товариша, i на
кам'яний виступ, за яким сховався гайдутин. Про щось говорили, але ┐хнi
слова не долiтали до слуху козака.
Через деякий час спагi┐ почали роздягатися. Скидали важкi бекешi,
сукнянi жупани. Це здивувало Звенигору. Для чого? Але коли вони з одягу
зв'язали щось на зразок великого i товстого щита i один з аскерiв,
тримаючи його перед собою, рушив уперед, Звенигора занепоко┐вся. Куля,
безперечно, застряне в такому щитi, i спагi┐ зможуть пiдiйти до нього
майже впритул.
Коли аскер був крокiв за десять, Арсен вистрiлив йому в ноги. Аскер
скрикнув, але, мабуть, швидше вiд несподiванки, бо, перемiгши страх,
обережно просувався вперед.
Лишатися за виступом було небезпечно. За переднiм аскером iшли iншi з
яничарками напоготовi. Арсен оглянувся: його друзi вже пiднiмалися на
перевал. Якщо спагi┐ i прорвуться зараз, вони не зможуть iз сво┐х рушниць
вразити ┐х.
Отже, тепер вiн може подумати i про себе! Вистрiливши ще раз, Арсен
швидко побiг по вузькому приступку. З-пiд нiг зривалися камiнцi i з шумом
котилися вниз, але вiн нiби не помiчав того. Позаду пролунало кiлька
пострiлiв. Просвистiли кулi. Та жодна не зачепила його: спагi┐ не вмiли
цiлитися в рухому мiшень.



9

Сонце заходило за далекий зубчастий небосхил. Вечорiло. Тут, на
вершинах гiр, безперервно дув поривчастий крижаний вiтер. Стало холодно.
Звенигора похукав у закоцюблi пальцi i знову мiцно стис у руцi рукiв'я
пiстоля. Вiн стояв на самому вершечку перевалу i дивився вниз. Спагi┐ щось
гаряче обговорювали, поглядаючи на нього. Чувся роздратований Гамiдiв