"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

У свiтлицi вiйськово┐ канцелярi┐ Звенигору зустрiв сам Сiрко. Уперше
Арсен бачив кошового таким схвильованим i зворушеним. Старий отаман
розкрив обiйми i, не дозволяючи молодиковi вклонитися по старовинному
козацькому звичаю до землi, притис його до грудей.
- Ти повернувся-таки! Слава богу! А я вже не сподiвався побачити тебе
живого i вiдчував грiх на сво┐й душi!
- Повернувся, батьку, але, на жаль, без вашого брата. Не знайшов...
Сiрко посадив Арсена насупроти себе. Зiтхнув.
- Бачу. Коли б знайшов, то прибув би разом з ним... Видно, не
доведеться бiдоласi померти на рiднiй землi... Однак ти недаремно ┐здив:
прислужився рiднiй матерi нашiй Укра┐нi i всьому кошевi запорозькому. Твоя
звiстка про похiд Iбрагiма-пашi на Чигирин дозволила нам вчасно
пiдготуватися до зустрiчi ворога й успiшно вiдбити його напад... Даремно
Iбрагiм-паша i хан Селiм-Гiрей три тижнi без упину штурмували Чигирин. По
кiлька разiв на день кидали вони на приступ сво┐ вiйська, копали апрошi i
закладали пiд стiни мiста пороховi мiни - нiщо ┐м не допомогло! Чигирин
вистояв, а Iбрагiм-паша з Селiм-Гiре║м безславно вiдступили... А ми тут,
на Низу, теж не сидiли склавши руки - шарпали татарськi улуси, громили
переправи турецькi через Буг, стерегли Муравський шлях, знищували ворожi
валки з припасами... В усьому цьому ║ й твоя, молодче, частка! Вчасне
попередження про намiри ворога - то вже наполовину виграна баталiя!
- Я радий чути це, батьку, - скромно вiдповiв Звенигора. - Але то дiло
минуле... Турки не облишили намiру заволодiти Укра┐ною. Султан Магомет
знову готу║ похiд. Ще грiзнiший, нiж торiк!
Сiрко уважно подивився на козака.
- Ти ма║ш певнi вiстi?
- Так. Менi пощастило разом з мо┐ми болгарськими друзями роздобути
султанський фiрман. - 3 цими словами Звенигора видобув з-за пазухи цупкий
сувiй пергаменту i подав його кошовому.
Сiрко розгорнув жовтуватий аркуш, списаний мережаним турецьким письмом,
притиснув його до столу долонями. Довго вдивлявся в нього.
- Про що пише султан?
Звенигора прочитав фiрман i слово в слово переклав. Сiрко мовчки
слухав. На його високому загорiлому лобi зiйшлася мiж бровами глибока
зморшка. Очевидно, кошового глибоко вразило почуте, але вiн намагався
цього не показати. Мужн║ обличчя Сiрка, до якого так пасували густi довгi
вуса, що пiдковою охоплювали чисто поголене круте пiдборiддя, лишалося
непроникним.
Деякий час вiн мовчав. Згорнувши сувiй. Арсен дивився на кошового i
намагався вiдгадати його думки i почуття.
- Ось воно як, - нарештi, тихо промовив Сiрко. - Отже, цього лiта
щонайменше двiстi тисяч туркiв i татар топтатимуть нашi степи, палитимуть
села й хутори, руйнуватимуть мiста!.. А хто скаже, скiлькох наших людей
вони уб'ють, скалiчать, потягнуть у неволю агарянську нечестиву!.. Бiдна
моя Укра┐но, чим ти провинилась перед богом, що вiн насила║ на тебе одну
напасть за одною! Скiльки горя зазнала ти i скiльки ще впаде на твою
нещасну голову!.. Вже рiвно сорок лiт, з часу гетьмана Якова Острянина, я
не випускаю шаблi з руки... Походи великого Богдана... Булава Вiнницького
полковника... Кошовий славного Низового товариства... Безконечнi вiйни з
татарами... Вiдчуваю, що вже не тi у мене сили, якi були ранiш. Слабi║ мiй