"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

гетьмана. За Днiпро. Гадаю, там же зустрiнеш i во║воду Ромодановського...
У них фiрман i залишиш - хай шлють царевi... Ну, ти мусиш знати, що нi до
першого, нi до другого у мене особливо┐ приязнi нема║... Гетьман спить i
бачить у сво┐й руцi поряд з гетьманською булавою ще й пернач кошового. Але
всiм вiдомо, що то рука слабка, однак загребуща, i пернач кошового ┐й
видався б не пiд силу... А з князем у мене давнi рахунки. Коли князь
захотiв було закрiпостити за московським звича║м наших слобожан, я з
запорожцями та слобожанами трохи пошарпав його людей пiд Бiлгородом, i вiн
поклав на мене зло. Пiдступно схопив, забив у кайдани i заслав аж у
Сибiр... Розповiдаю це тобi для того, щоб знав, як вестися з ними обома,
щоб захищати нашу Сiч. Поки йдеться про боротьбу з турками i татарами,
гетьман i во║вода вбачають у запорожцях надiйного спiльника, але як тiльки
вiйна затуха║, вони обидва намагаються прибрати нас до рук!
- Що ж менi робити?
Сiрко уважно подивився на козака.
- Самойлович намагатиметься примусити запорожцiв при║днатися до його
вiйська, щоб гуртом захищати Чигирин... Треба та║мно переконати князя
Ромодановського, щоб не схилявся до думки гетьмана, розумно довести йому,
що ми не можемо залишити Сiчi напризволяще. Якщо ворог займе нашу
укрiплену фортецю, то ми самi вiдчинимо дверi до сво║┐ хати. А кожному
ясно, що Сiч - то надiйний захист Укра┐ни вiд татар i туркiв. Доки
iснуватиме смертельна загроза з пiвдня, доти повинна iснувати i наша
Сiч-мати!.. Отож, тут ми принесемо бiльше користi загальнiй справi,
нападаючи на тили турецького вiйська i загрожуючи Кримовi, нiж коли б
при║дналися до лiвобережних полкiв.
- Розумiю, батьку.
- Ти вже був дома? - раптом спитав кошовий.
- Один день всього.
- Мало. Але сам зна║ш, який час наста║... Тому, побувавши у гетьмана i
во║води Ромодановського, повертайся назад! Будеш тут потрiбний. А зараз -
iди! Вибери собi добрих попутникiв - i чекай. Я приготую листи - гукну
тебе...



2

З гори, вiд Суботiвського шляху, Звенигора з товаришами побачили
Чигирин i припинили коней.
Лiворуч, на стрiмкiй кам'янiй скелi, височить похмурий старовинний
замок. Вiн пiднiсся так високо, що зда║ться, пливе в бездонному синьому
небi, як велетенський корабель. Схожостi з кораблем йому надавала i
гостроноса форма, i цiла низка гармат, що виглядали чорними жерлами з
вузьких бiйниць.
Праворуч, попiд Чигиринською горою, що звалася ще в народi Кам'яною,
розкинулось мiсто, обнесене земляним валом з сосновим палiсадом по ньому.
Замiсть багатьох будинкiв - попелища або ру┐ни. То слiди торiшньо┐
турецько┐ облоги.
Вдалинi, за мiстом, витiкаючи крутим колiном .з-за Чигиринсько┐ гори,
вузькою блискучою стрiчкою в'║ться по широкому зеленому лузi Тясмин. За