"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

рiчкою темнi║ в легкiй iмлi густа чигиринська дiброва.
Одначе козакам нiколи було милуватися чудовим кра║видом, i вони погнали
стомлених коней до Кримських ворiт.
Двiр коменданта був запруджений вiйськовим людом.
Козаки спiшилися, прив'язали коней до конов'язi. Старий Метелиця пiшов
роздобувати сiна, Сiкач i Товкач метнулися в пошуках ┐стiвного, а
Звенигора зi Спихальським, й Гривою i Романом Во┐новим попростували до
великого кам'яного будинку коменданта. Арсен вирiшив, що з його боку було
б не по-товариському самому вручати високим во║начальникам спiльно
привезений з Туреччини фiрман. Тому йшли всi гуртом.
Молодий бравий стрiлецький старшина, якому Звенигора розповiв про мету
┐хнього при┐зду, на хвилину задумався.
- Коменданта, окольничого Ржевського, нема║ зараз у мiстi, - нарештi,
промовив вiн, не знаючи, як бути йому iз запорожцями. - Хiба провести вас
до генерала?
Звенигора розмiрковував, що у нього нема пiдстав вiдмовлятися. Врештi,
вiн привiз таку звiстку, яку треба широко розголосити серед вiйська i
народу. Тому сказав:
- Давай i до генерала.
Старшина завiв ┐х до велико┐ порожньо┐ зали. Лише пiд однi║ю стiною
стояла довга широка лава, на якiй сидiло кiлька вартових стрiльцiв з
протазанами. Дво║ дверей вело до сусiднiх кiмнат. З однi║┐ з них доносився
гомiн голосiв. Старшина обсмикав на собi каптан i сховався за дверима.
- Султанський фiрман? О ля, ля! Шудесно! Подавайт його сюди! - долетiв
крiзь нещiльно причиненi дверi гучний голос. - Або зачекайт! Я сам
виходiль... Панове офiцiри, гераус![16] Запорожцi привозiль султанський
фiрман... Я хочу бачiль його негайно!.. Ком, ком![17]
В залу вивернув цiлий гурт вiйськових старшин. Попереду йшов
рожевощокий генерал, його ясно-голубi очi з цiкавiстю ковзнули по козаках,
що виструнчилися перед ним.
Побачивши генерала, Роман Во┐нов здригнувся i хотiв було вiдступити
назад, але в залi настала тиша, всi завмерли, i вiн не посмiв порушувати
стрiй.
- Генерал-майор Трауернiхт! - об'явив хтось iз старшин.
Звенигора виступив наперед. Вклонився, опускаючи праву руку мало не до
пiдлоги.
- Ти привозiль фiрман? - спитав Трауернiхт, з задоволенням оглядаючи
струнку, туго збиту постать козака.
- Так, пане. Я з товаришами роздобув його в Туреччинi. Кошовий Сiрко
наказав вiдвезти його до гетьмана i пана во║води, а по дорозi - показати
комендантовi Чигирина, щоб вiн спiшно готував фортецю до ново┐ облоги.
- О-о, вi слухаль? Що говорить цей косак!.. Це ║ знову вiйна! -
вигукнув генерал.
- Так, пане, - пiдтвердив Звенигора, виймаючи фiрман i подаючи його
генераловi.
Той розгорнув, повертiв перед очима.
- Швайнерай[18], але ж тут написано по-турецьки!
- Так, пане. Дозвольте - я прочитаю i перекладу.
Звенигора вже знав лист напам'ять i швидко переказав його змiст.
Трауернiхт не спускав з нього погляду. Видно було, що вiн вражений не