"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

плоть i кров, що й ми, шляхтичi. Вiн так само радi║, суму║, коха║ i
ненавидить... Хто ж дав нам право знущатися з нього? Натура? Чи пан кзус?
Га? Питам вас!..
- Холоп - то ║ст холоп, майн лiбер! - вирячився на Спихальського
Трауернiхт. - I якщо ви ║ст справдi шляхтич, як заявляйт, то менi дивно
слухайт од вас подiбну мову!.. Нiхт вар[26], панове?
- Так, так, пане генерал-майор, - почулися голоси.
- Вi слухаль?.. На цьому з холопом кiнчайт!.. Шпасибi, косакен, за
фiрман, за надзвичайно важливу звiстку... Гадаю, князь Ромодановський
дасть вам за не┐ шудесний презент.
- Нам не потрiбний нiякий презент! - вирвався знову наперед Звенигора.
- Звiльнiть нашого товариша! Iнакше ми домагатимемося його звiльнення
силою збро┐! - I вiн люто стукнув рукiв'ям шаблi.
- Вас?[27] Що то означайт, менш?[28] Погроза?.. Гей, зольдатен,
виштовхайт цей зухвалий косак надвiр!
Вiд гнiву та образи кров шугнула Арсеновi в голову. Вiн рвонувся
вперед, не тямлячи себе. Трауернiхт скрикнув злякано i поточився назад. Та
в ту мить мiж ним i запорожцем виросла довготелеса постать якогось
суворого на вид рудого генерала, який пiдняв перед Звенигорою руку.
- Стоп! - вигукнув громовим голосом. В його мовi теж вчувався
чужоземний акцент. - Панове, ваша суперечка зайшла дуже далеко! Прошу
облишити ┐┐! Заспокойтеся! Вам, пане запорожцю, справдi треба бути
обачнiшим у виборi слiв, адже сто┐те не перед татарами чи яничарами... А
вам, генерал-майоре, мусить бути соромно за те, що дозволили собi
заарештувати одного з запорозьких гiнцiв. Це не мiня║ справи, що вiсiм чи
дев'ять рокiв тому вiн був вашим крiпаком i вчинив злочин. Зараз не такий
час, щоб зводити старi рахунки!
- Генерале Гордон! - верескнув Трауернiхт. - Ви забувайт, що тут нижчi
чини! Я не потерплю образи! Прошу не указувайт менi, як я мус поводитися
зi сво┐ми крiпаками!
- В сво║му ма║тку ви вiльнi поводитися з ними так, як вам дозволя║ ваша
совiсть. Але тут, у вiйську, нема║ крiпакiв! - Генерал Гордон говорив з
акцентом, але досить правильно. - Ви зробили помилку, i ┐┐ треба
виправити, щоб не завдати шкоди оборонi Чигирина.
- Генерале, вi перебiльшувайт!
- Нiскiльки! Гадаю, буде розумно запевнити запорожцiв, що з ┐хнiм
товаришем нiчого поганого не трапиться. Його долю повинен вирiшити
головнокомандувач князь Ромодановський... А до того часу за його безпеку
ручаюся я! Вiд вашого iменi, генерал-майоре, я даю слово запорожцям, що ви
не вчините з ┐хнiм товаришем насилля.
Трауернiхт не вiдповiв нiчого. Мовчки зник за дверима.
Генерал Гордон повернувся до Звенигори. Його невеликi допитливi очi
дивилися на козака доброзичливо, але разом з тим i твердо. Видно було, що
ця людина звикла наказувати i завжди домагалася свого.
- А вам, молодий чоловiче, моя добра порада: якщо ви хочете визволити
вашого друга, мчiть, не гаючись, до князя або до гетьмана. Тiльки вони
можуть примусити генерал-майора випустити його з тюрми... А за султанський
фiрман велике спасибi вiд усi║┐ залоги Чигирина! Щасливо┐ дороги!
Звенигора мовчки вклонився i попростував до виходу. Спихальський i
Грива поспiшили за ним.