"Володимир Малик. Фiрман султана (Укр.)" - читать интересную книгу автора

користi, нiж пiд Чигирином. У слушний час запорожцi нападуть на Крим чи на
Буджацьку орду i змусять хана вiдступити з-пiд Чигирина. Ми не пропустимо
по Днiпру турецькi човни з припасами. Сiчова фортеця в тилу ворога, маючи
кiлька тисяч запорожцiв, буде бiльмом на оцi у Кара Мустафи. Ми знатимемо
всi намiри туркiв, напрями пересування ┐хнiх вiйськ i кiлькiсть ┐х...
Ромодановський задумався. Нi, що не кажи, а треба вiддати цьому
запорожцевi належне: розумний, хоробрий достобiса! I мiрку║, як зрiлий
досвiдчений во┐н, дарма що молодий... Може, вiн поспiшив, вiдмовивши в
його просьбi, дума║ во║вода. Одне слово Трауернiхтовi - i той випустить
свого колишнього крiпака. Враз думка во║води сяга║ на кiлька рокiв
назад... Грiзнi заграви осявають береги Дону i Волги, - то проходять
повстанцi Разiна... Вогонь повстання розроста║ться, шириться i залива║ усе
новi й новi мiсцевостi Росiйсько┐ держави, докочуючись мало не до Москви.
Вiдгомiн того повстання ще довго стрясав землю i ледве не коштував йому
життя пiд час заворушень на Харкiвщинi i Бiлгородщинi. Князь пригаду║ в
одну мить i те, що ватажком того заворушення був Сiрко... Сiрко! Напруженi
вза║мини склалися з ним у во║води. Ромодановський зна║, що кошовий отаман
не забув, з чи║┐ милостi був запроторений аж на Iртиш пiсля придушення
харкiвських заворушень, яких зусиль йому коштувало разом з кiлькома
засланими ранiше разiнцями втекти звiдти i, вже лiтнiй людинi, подолавши
десятки небезпек, знову прибути на Запорожжя... Розумi║ боярин, що Сiрко -
незвичайна людина, що тiльки вiн може разом з запорожцями успiшно
вiдбивати кривавi наскоки татар i сам у вiдповiдь робити спустошливi
походи на Крим. Тому й ставиться до кошового з повагою, але холодно. Не
згаду║ йому старого, однак i не забува║, що той не терпiв утискiв i
знущань не тiльки з боку татарви, а й од сво┐х панiв... Во║вода розумi║,
що кошовий не хоче приводити сво║ вiйсько пiд Чигирин, щоб тут не
зустрiтися з ним... Ну, що ж - хай промишля║ на Низу! Там вiн зi сво┐ми
шибайголовами принесе бiльше користi... А Трауернiхтовi нiчого говорити не
буде! Не стане вiн, князь, боярин, захищати мерзенного холопа, який, може,
завтра здiйме на нього руку!
Поки боярин думав, Звенигора стояв непорушно, з цiкавiстю
спостерiгаючи, як змiню║ться обличчя во║води. Нарештi, Ромодановський
пiдвiв на нього очi.
- Я напишу кошовому. Завтра тобi передадуть мого листа - вiдвезеш на
Сiч. Та, на всякий випадок, запам'ятай: запорожцям - лишатися в Сiчi i
частиною сво┐х сил шарпати тили ворога, перетинати дороги на Аккерман, в
Крим, стерегти Муравський шлях! Другою частиною - напасти на Кизи-Кермен.
Бажано взяти фортецю. Треба добре налякати татар, щоб новий хан
Мюрад-Гiрей почував себе пiд Чигирином, мов карась у ятерi!.. Ти зрозумiв
мене?
- Зрозумiв, ваша свiтлiсть.
- Тодi - йди! З богом!



4

- Ну, що? - кинулись до Звенигори запорожцi.
- Ет, не питайте! - сказав розчаровано Арсен. - Ворон вороновi ока не