"Юрий Мушкетик. Обвал (Укр.)" - читать интересную книгу автора

у самому життi. Думка тривiальна, але, на жаль, справедлива.
Обидвi жiночки теж iз цiкавiстю слухали спортивнi новини. Потому вони
пили чай (ми з Едиком вiдмовилися), а тодi шепотiлися у сво║му кутку.
Обидвi - гарнi собою, одного вiку, одна крупнiша, тiлистiша; такi собi двi
лисички, двi подруги й, напевне ж, пройди, було видно по очах - лукавих,
розжоханих iнтимними та║мницями. Я уявив, як вони стрiляють ними десь у
барi, на пляжi, якi саме та║мницi вiдкривають одна однiй, i посмiхнувся. I
не мiг вiдгадати, хто вони й чого ┐дуть до столицi, а зав'язувати дорожню
розмову не хотiлося. З якогось часу я помiтив, що не люблю дорожнiх
знайомств, хоч, пам'ятаю, колись кидався па першу-лiпшу, звернену до мене
в по┐здi, фразу, як мисливський пес на хазяйський поклик "апорт". Тодi я
ще чогось сподiвався вiд таких знайомств i вiд мандрiвок. Жiночки почали
лаштуватися спати, вони не просили нас помiнятися мiсцями, розправили
простирадла на верхнiх полицях, i тодi Едик швидко пiдхопився, запитав, чи
не заперечують вони, якщо вiн ляже зверху. Легко обiперся об полицi, кинув
угору сво║ молоде тiло. Я визнав його приклад гiдним наслiдування - тiльки
брався вгору по двох вмонтованих збоку приступках. I знову ми
переглянулися з Едиком i залишилися вдоволенi один одним. Потiм
обговорювали спортивнi новини, робили прогнози на гру нашо┐ збiрно┐ по
футболу в свiтовому чемпiонатi. Ми не говорили про екзамени, переговорено
досить, та й там, на мiсцi, цих розмов по уникнути. В купе було душно,
страшенно душно, вентиляцiя чи не була увiмкнена, чи не працювала. Едик
нагнувся й дiстав зi столика пляшку з водою, вiн пив просто з горлечка,
запитуючим лiвим (праве закрите пляшкою) оком, чи залишити менi, я кивнув,
щоб пив усю, але вiн одiрвав од рота пляшку й передав менi.
Ми ще з пiвгодини читали. Я - однотомник Габрi║ля Маркеса, Едик -
газету. Я, зда║ться, у його вiцi газет не читав.
- Тату, - покликав Едик.
- Гов, - так простецьки, трохи пародiйне вiдгукуюся я на його поклик,
коли ми обо║ у доброму настро┐.
- Послухай, що пишуть про наш пивзавод: "Перевiркою встановлено, що в
усiх пляшках присутнi стороннi рiдини. Кiлькiсть стороннiх домiшок - 100
%. З колективом пiдпри║мства проведено виховну роботу".
Ми обо║ регочемо. Смiються i жiнки внизу, вони теж чули, що прочитав
Едик.
Едик часто зачиту║ менi подiбнi журналiстськi перлини, у нього якась
особлива здатнiсть вiдшукувати ┐х. Та й, признатися, я всiх отих статей не
читаю. Едик закинув газету в сiтку, прикрiплену над полицею, лiг на правий
бiк i заснув. Жiнки внизу, очевидно, теж потомилися вiд сво┐х та║мниць,
уже передивлялися ┐х на екранах снiв. Я вимкнув свiтло i враз провалився
на дно глибоченно┐ криницi. Я знав, що не засну, й не намагався неволити
себе. В по┐здах я не сплю майже нiколи.
По┐зд летiв через наповнену прохолодою нiч, погойдувався, хилитався на
стрiлках вагон, плямами свiтла в заштореному вiкнi мелькали станцi┐. I
думки мо┐ пролiтали, вихопленi з пiтьми прожитих рокiв, i я чомусь не мiг
зосередитися на жоднiй з них. "До┐демо, до┐демо, до┐демо", - стукотiли
колеса; "екзамени, екзамени, екзамени", - вiдбивали вони свiй ритм;
"всегаразд, всегаразд, всегаразд". Стукiт колiс можна трансформувати в яке
хочеш слово чи й слова.
На сусiднiй полицi тихо спав Един. У цю мить я почував таку з ним