"Юрий Мушкетик. Яса (Укр.)" - читать интересную книгу автора

траву. Вiн помер, так i не прокинувшись. Аллах послав Магометовi несхибний
удар, а йому легку смерть.
Широко розтуленим ротом султан ковтав п'янке нiчне повiтря iз присмаком
гiркуватого запаху лавра. Хвилями струменiло сяйво мiсяця, спливало по
листi червоного юдиного дерева, по бiлих колонах, по одежi султана. Тиша
стояла така, що ┐┐ можна було нацiдити в келих. Тиша - над усiм сералем
султана. За високою стiною, яка вiдокремлю║ сад чоловiчо┐ половини сералю
вiд гаремних садiв, кiлька сотень красунь - жiнок i наложниць - гойдають у
снi сво┐ми нiжними подихами небеснi сфери. Всi вони марять його палким
зором, вiд того султановi солодко й трохи млосно. .
Бiль у султановiй головi поволi вщухав. А десь пiд горлом зроджувався
смiх. Уявив, як небавом звихряться всi - вiд балакунiв-недимiв до великого
вiзира, як помиратимуть зi страху начальники охорони - бостанджiбашi та
капуджiбашi... Нiхто з них не осмiлиться пiдiйти до його дверей, а вiн
умисне не вiдчинить ┐х. Смiх, що булькав султановi в горлi, був ┐дкий, як
отрута. Падишах i вранцi не скаже ┐м нiчого, нехай мудрують, як повiдомити
сво║му повелителевi про загибель його охоронця на вартi, хоч усi
впiзнають, чий це удар, i це кине ┐х у ще бiльший страх. Так ма║ бути.
Свiтом ма║ правити страх. Султан знав це з власного досвiду. Коли сурмонив
тонкi дугастi брови, завмирало все. Вiд нього завжди повiвало небезпекою,
страх розходився колами, й кожне наступне коло було ширше за попередн║,
охоплювало все бiльше й бiльше людей i нарештi заплескувало всю державу.
Магомет тiльки стежив, щоб цi кола не вщухали. Сьогоднiшнiй несхибний удар
- ще одне збурення, яке не так швидко вляжеться. Ще раз уявив переляканi
обличчя охоронцiв i скривив у посмiшцi губи. Ця посмiшка була злостива
подвiйно. Йому самому давно вiдкрилося, що вiн боягуз, то тiльки поети у
сво┐х вiршах надiлили його лев'ячим серцем. Як i кожен тиран, був
пiдозрiливий до божевiлля, боявся всiх i не довiряв нiкому. Вряди-годи
ви┐жджав за межi палацу, а коли i'i ви┐жджав, то тiльки в залiзному кiльцi
охорони. Стинаючи охоронця, падишах, окрiм усього, намагався впевнити
себе, що вiн хоробрий. I все ж так i не мiг перерубати чорно┐ ниточки, яка
бринiла в глибинi серця i вперто свiдчила, що це нiчого не варто, що вiн
не зможе повторити жодного звитяжного вчинку Iскандера, до якого
прирiвнював себе подумки i про що невiдь-звiдки довiдалися поети й часто
ставили його поряд з ним. Iскандер сто разiв був поранений, i кожна з його
ран, навiть перша, могла стати й останньою! Але як зважитись на першу?!
Отож ║диною втiхою султановi лишався страх, страх його пiдданцiв.
Лiворуч щось зашелестiло, султан подивився туди й побачив три тiнi вiд
трьох кипарисiв, що росли в кiнцi дворика. Йому здалося, тiнi повзуть до
його нiг. Шелестiв у вiттi чинари вiтер, султановi чомусь стало моторошно.
Поволi пiшов сходами на галерею. "Цього лiта гяури-козаки мусять бути
знищенi, - одiтнув мислiю, немов шаблею, всi iншi думки. - Завтра накажу
розбити на майданi намет i поставити бiля нього бунчук великого походу".
Цим походом сподiвався пiднести прапор пророка над усiма землями,
утвердити в пам'ятi правовiрних сво║ iм'я й упевнитися в собi як мужевi i
во┐новi. Вiн боявся цього походу й жадав його.

* * *

Король польський Михайло Корибут-Вишневецький, син вiдступника од