"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I вони галасливим натовпом ринули вздовж залiзницi.
- Швидше! - крикнув Рукастик-Смугастик. - Ми повиннi випередити
їх.
Вiн ступив на останню сходинку, коли вдалинi на переїздi заблищали
фари - це були переслiдувачi.
- Спiзнились! Куди вам, бiдолашним! - Варя показала їм "нiс".
Втiкачi пiрнули в якийсь завулок, повернули за рiг i сховались у
дворi великого багатоповерхового будинку.
- Ху-х! Трошки вiдпочинемо тут, - оголосив Рукастик-Смугастик. -
Це прохiдний двiр. Ми вже недалечко вiд Триколiрного замку.
- Ура! - застрибала Варя. - Незабаром ми звiльнимо Знавця-Моргунця
з дружиною!
- Може, звiльнимо, а може, й нi, - зiтхнув сумно
Рукастик-Смугастик i зсунув шолом на потилицю. - Попереду
найнебезпечнiша частина шляху - Похмурий тунель. Адже там немає
тротуарiв.
- А як же... ходять без тротуарiв?
- У тому то й рiч, що не ходять. Пiшоходам вештатись там
заборонено. Тунель тiльки для машин. I якщо хоч одна з них раптом нас
там застукає... - вiн замовк i безнадiйно махнув рукою.
- Як же потрапити в замок?
- Сам не знаю. Поки що треба збити з пантелику переслiдувачiв.
Було чути, як тi гасають по сусiднiх вулицях i провулках.
- Втратили нас з поля зору.
Вони пройшли через двiр i зупинились у вузенькому темному проходi.
Коли-не-коли повз них мчали машини - обнишпорювали всi закапелки
та закутки.
Несподiвано гурчання стихло.
- Це пi-доз-рi-ло, - промовив Рукастик-Смугастик. Вiн застережливо
пiдняв руку, не зводячи погляду з провулка, який чорнiв навкiс через
дорогу.
Кiлька хвилин панувала тиша. Раптом з темряви вигулькнула чиясь
фара, мигнула й сховалась.
- Так я i знав. Причаїлись...
I справдi, то тут, то там з-за рогу вихоплювались нетерплячi
переслiдувачi й витрiщали фари.
- Е-ей! - пролунав чийсь голос. - Послухай!
- Ну, чого тобi? - вiдгукнувся iнший.
- А може, ми даремно тут стовбичимо? Мабуть, вони давно вже кудись
утекли.
- Громобiй казав, що вони тут.
Нарештi загурчали мотори. Найбiльш нетерплячi поодинцi вилазили зi
схованок, поводили фарами туди-сюди, крутились на мiсцi i їхали геть.
- Ну, ось що, - мовив Рукастик-Смугастик, коли все стихло. - Тепер
час. Зараз вийдемо на вулицю Знайому...
- На вулицю Знайому? - перепитав його Малько-Ванько. - Я цю вулицю
знаю. Там живе мiй друг Петрик-велосипедист.
- А чому його так прозвали? - зацiкавився Рукастик-Смугастик. Було
видно, що вiн чомусь ще вагається рушати, чогось вичiкує...
- Тому що вiн з велосипедом нiколи не розлучається! - засмiявся