"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Ой, якi чудовi камiнцi!
На снiжно-бiлiй поверхнi свистунця променiли камiнцi: золотавий,
смарагдовий, рубiновий.
- Не загуби його. Тiльки ним можна вiдкрити ворота Триколiрного
замку.
Варя обережно повiсила свистунець собi на шию.
Усi троє стрiмголов кинулись через дорогу. Та щойно вони добiгли
до середини, як дико заревiв мотор. На перехрестя вискочив Громобiй.
- Так я i знав! Це пастка! - вигукнув Рукастик-Смугастик. - Бiжи,
Варю!
Вiн схопив Малька-Ванька за руку й зупинив його. А Варя щодуху
помчала далi.
На мить Громобiй загаявся - не знав, на кого кинутись. Цього було
досить, щоб Варя опинилась на тротуарi. А її друзi залишились стояти
посеред вулицi, беззахиснi перед жахливим чудовиськом...
Громобiй загрозливо посунув на них.
- Бiла смуга! - раптом закричав Рукастик-Смугастик. - Увага!
Попереду бiла смуга!
Автомобiль безсило зупинився.
- Тiкайте! Тiкайте! - гукала з тротуару Варя. - Вiн розчавить вас!
- Не розчавить, - спокiйно вiдповiв Рукастик-Смугастик. - Ми на
"Острiвцi безпеки".
Тiльки тут Малько-Ванько помiтив, що вони справдi стоять
посерединi овального острiвця, намальованого на асфальтi бiлою фарбою.
А звiдусiль уже поспiшали машини, якi повиповзали з своїх сховищ.
- Усе ж таки попались!
- Чому вони не чiпають нас?- запитав переляканий Малько-Ванько.
- Тому що жодне колесо не смiє, не має права заїхати на "Острiвець
безпеки". Тут можуть стояти тiльки пiшоходи. Так визначено в правилах
вуличного руху.
- Але... але ж вони порушили всi правила!
- Не всi, - задумливо заперечив Рукастик-Смугастик. - У тому-то й
рiч. Я констатував це ще тодi, коли машини не зважились на тротуар
вискочити. Ось чому я звелiв Варi їхати по велосипеднiй дорiжцi.
Вiн замахав дiвчинцi:
- Їдь мерщiй!
Вона не почула, але зрозумiла його жест. Забiгла до пiд'їзду i
вивела велосипед. Хвилину дiвчинка стояла, дивлячись на друзiв, що
потрапили в пастку. Але Рукастик-Смугастик знову нетерпляче махнув їй.
Тодi Варя швидко стрибнула на сiдло й помчала по вузенькiй
дорiжцi, позначенiй бiлою смугою.
Кiлька машин помiтили Варю i кинулись за нею. Мить - i бiлi
миготливi гольфики вiдважної велосипедистки поглинуло темне жерло
Похмурого тунелю.

ЗIЗНАННЯ ЖУЧКА

Тунель тьмяно освiтлювали два ряди стiнних лiхтарiв. Варя ледве
розпiзнавала бiлу лiнiю зачарованої дорiжки.
Коли ззаду почувся навальний гул, руль в її руках заходив ходуном.