"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Велосипед закривуляв туди-сюди i... зупинився!
Варя ледве встигла спертися рукою об стiнку, щоб не впасти.
Поруч загальмував Жучок.
- Ги-ги-ги! Доїздилась! Не бiжить твiй бiгун, бач? Злякався, чи
що?
Настигли iншi переслiдувачi, принiсши з собою хмару густої куряви.
- Хи-ги... апч-хи! - захлинався Жучок. - Хи-чхи! Чхи! Хи!
Варi стало смiшно з нього, i весь переляк її як рукою зняло.
- Бувай здоров! - глузливо вигукнула вона, впевнено вiдштовхнулась
вiд стiни й щосили натисла на педалi. Тепер дiвчинка мiцно тримала
руль в руках - дорiжка була перед нею рiвна, як стрiла. Даремно
пiдстрибували переслiдувачi й лякали несподiваними гудками, даремно
забiгали наперед, сподiваючись, що Варя ненароком виїде за магiчну
лiнiю, даремно намагались заслiпити яскравими спалахами фар...
Даремно!
Нарештi дорiжка вивела її з Похмурого тунелю!
Та бiля перехрестя дiвчинцi довелося зiйти на тротуар - дорiжка
скiнчилась.
Перед нею височiла дивна кам'яна стiна, викладена з цегли трьох
кольорiв - зеленої знизу, жовтої посерединi та червоної угорi.
Триколiрний замок! Там знемагає добрий та мудрий Знавець-Моргунець
iз своєю дружиною. Як випустити його звiдти? Як хоча б пiдiйти до
ворiт?
Автомашини не пропустять її до замку.
Як бути? Що робити? Усi чекають, коли вона порятує їх.
Чекають Малько-Ванько i Рукастик-Смугастик, якi захрясли на
"Острiвцi безпеки". Довго вони там не витримають.
Чекають бабуся, мама, тато...
Чекають усi мешканцi країни Чарiвна Круговерть...
Поруч почулося чиєсь сопiння. Це знову був Жучок.
- Ану, геть звiдси! - Варя роздратовано тупнула ногою. - Набрид
уже! I чого лiзеш? Чого вп'явся своїми баньками?
- Апч-чихше! Тихше, - зашипiв Жучок. - Я допоможу тобi...
- Так я i повiрила!
- Справдi! Я кажу чистiсiньку правду! - палко зашепотiв Жучок. -
Тiльки звiльни Знавця-Моргунця, хай вiн швидше наведе лад...
- А навiщо цей лад? - здивувалася Варя. - Адже вам, машинам, так
подобається, коли його немає, i ви гасаєте мов очманiлi.
- Ось це й погано! - плаксиво мовив Жучок. - Великi зухвалi машини
їздять, де хочуть, кривдять нас, маленьких i слабих. Нi проходу, нi
проїзду не дають.
Тiльки зараз Варя помiтила, який у Жучка зiм'ятий i побитий
вигляд.
- Ранiше хай би хто насмiлився мене штовхнути! - скаржився Жучок.
- Знавець-Моргунець i його дружинники вiдразу ж суворо карали
кривдника! А тепер, так i дивись, зовсiм затовчуть...
- Чого ж ти ганявся за мною? Та ще й глузував, насмiхався.
- Я насмiхався i ганявся не з своєї волi. Громобiй наказував.
Загрожував на запчастини пустити.
Вiн говорив так щиро, так жалiбно блимав запорошеними