"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- А чому ти такий дивний? - нарештi не витерпiв вiн.
- Не дивний, а давнiй, - образився Дiд Драндулет. - Коли я молодий
був, нiхто не називав мене дивним, а навпаки, самi диву давались,
захоплювалися казали: який вельможний Кабрiолет! Який гарний та гожий!
- Не Кабрiолет, а Драндулет, - втрутилося П'яте Колесо. - I все ти
плутаєш, дiдусю...
- Сам ти плутаник! - розсердився Дiд Драндулет. - Кажу тобi, що я
- Кабрiолет. Це вже коли постарiв та спорохнiв, почали називати
Драндулетом... Ось, зачекай, постарiєш - i тобi якусь назву
придумають... П'ята Дiрка!
П'яте Колесо надулося вiд образи й вiдкотилося вбiк. А Дiд
Драндулет так розходився, що аж пiдстрибував на пiдпiрках.
- Чи ти знаєш, чи вiдаєш, хто такий Кабрiолет? Рiд Кабрiолетiв -
найзнатнiший i найдавнiший у Чарiвнiй Круговертi! От життя тодi було!
- теревенив старий. - Куди захочеш, туди й мандруєш. Тiльки недовго
так тривало... - закiнчив вiн сумно.
- Чому? - в один голос запитали хлопчик i П'яте Колесо.
- Ось послухайте...

БЕЗЛАДДЯ

- Було це чи не було, казка це чи бувальщина, тiльки бачив я все
на власнi очi, - почав Дiд Драндулет. - Коли з'явилися першi
автомобiлi, вони самi ще не знали, якими їм бути. I небаченi
чудовиська запрудили шляхи.
Рогатi автомашини.
Їжаки-автомобiлi, в яких кузови були всiянi гострими сталевими
голками.
Гнучкi й довгi машини-гадюки.
Круглi та тугi, нiби м'яч, грузовики. Вони могли пiдiбгати колеса
й котитися бездорiжжям.
Автострибуни.
Були навiть автомобiлi, якi могли розсипатися на безлiч маленьких
автомобiльчикiв, пролiзти через будь-яку шпаринку, а потiм з'єднатися
i знову їхати далi.
Були машини з вiсьмома колесами - чотири внизу, стiльки ж зверху.
Коли вони перевертались, то могли спокiйнiсiнько їхати далi догори
дном.
Зустрiчалися триколiснi та двоколiснi. А одного разу з'явився
автомобiль на одному колесi! Чудернацький вигляд вiн мав - довгий i
тонкий, мов телеграфний стовп.
- Як же вiн їздив на одному колесi? - здивувався Малько-Ванько.
- Ще й як їздив! Автостоп - так його стали називати - хвацько
носився не тiльки по дорогах, а й по стежках, бордюрах i навiть... по
карнизах будинкiв.
- А по карнизах навiщо? Хiба була потреба?
- Потреба була! Тому що - i це було найголовнiшим - автомобiлi не
тiльки не знали, який вигляд вони мали, а й не вiдали, як їздити.
Кожен мчав, куди хотiв i як хотiв. Плутанина, безладдя! I була це
країна Безладна Круговерть. На дорогах весь час траплялися сутички,