"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

аварiї, чвари, скандали, бiйки. То Їжак штрикне когось своїми
колючками, то Рогач потовче, то Автогадюка задушить у сталевих
обiймах... На дорогах затори, пробки! А машин ставало дедалi бiльше.
I ось одного разу на головнiй площi Круговертi утворився величезний
затор. Тиснули з усiх бокiв i дедалi сильнiше. От у когось затрiщав
кузов, лопнуло колесо, дзенькнуло скло... Лунали крики, стогони -
гармидер несосвiтенний!
Але раптом настала мертва тиша - всi онiмiли з жаху. Високо над
площею запалало червоне свiтло! Червоне! А треба сказати, що
автомобiлi бояться червоного свiтла як вогню. Тому що в нас,
автомобiлях, повно бензину, мастила. Ледь iскра потрапить - не поїдеш,
а полетиш! Ось тiльки в рiзнi боки, кахи-кахи... в рiзнi боки.
- Ну, а далi, далi! - пiдстрибувало П'яте Колесо. - Хто вибухнув,
хто згорiв на перехрестi, га?
- Нiхто не вибухнув, нiхто не згорiв, - сварливо вiдповiв Дiд
Драндулет. - А горiла червоним свiтлом єдина фара Автостопа - двi ж на
ньому нiде було примостити, хiба що як гудзики - одна пiд одною.
Його затиснули на самiсiнькiй серединi перехрестя з чотирьох
бокiв, та так, що вiд напруги й гнiву фара почервонiла. Всi спочатку
злякались - а раптом Автостоп палає? I онiмiли з переляку. Але тут
закричав Автостоп. Вiн завив, нiби сирена.
- Е-е-гей! - волав вiн. - Що ви робите, дурнi автомобiлi - мiднi
лоби, залiзнi голови? Навiщо душите й калiчите один одного? Адже
дороги навколо вiльнi, вiльнi! їдьте, куди хочете!
- Де ж вони вiльнi? - загомонiли машини. - Ми не бачимо. Всi
дороги забитi, запрудженi.
- Це тому, що ви дивитесь пiд колеса й далi свого радiатора нiчого
не бачите! - гукав Автостоп. - А я бачу далеко. Я бачу вiльний шлях!
I вiн почав показувати машинам, куди їхати, i так блискав червоним
вогнем, що всi машини швиденько розбiглись.
Автостопу дуже сподобалось командувати, й вiн залишився на
перехрестi. Але всi машини об'їжджали площу - так вони боялися
небаченого червоного вогню. I серед автомобiлiв пiшли страшнi чутки
про перехрестя, на якому злий Автостоп живцем спалює неслухняних.
Дiд Драндулет замовк i, здається, заснув. П'яте Колесо нетерпляче
забiгало навколо, потiм штовхнуло старого.
- Га? Що? - прокинувся той.
- Все ти казки розказуєш, дiду! - заверещало П'яте Колесо. - А що
далi - не знаєш, не вiдаєш. Ось i мовчиш. Вигадуєш, мабуть...
- Нiчого я не вигадую, - розсердився Дiд Драндулет. - Якщо не
подобається, можу не розповiдати.
- Розповiдай, розповiдай далi! - почали навперебiй Просити
Малько-Ванько i П'яте Колесо. - Нам дуже цiкаво...
Дiд Драндулет пом'якшав i продовжував:
- I зажурився самотнiй Автостоп, затужив. А залишити перехрестя не
зважувався: а якщо автомашини знову з'їдуться та без нього,
височезного Автостопа, перечавлять одна одну?
Та одного разу занесло на площу якогось малюка, котрий втiк з дому
вiд батькiв. Коли вiн побачив таку простору площу, то навiть заверещав
вiд захоплення i почав носитися туди й сюди. I ледве не налетiв на