"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Присмирнiлий Смiттєвоз бочком-бочком поповз у провулок, а потiм
його тiльки й бачили. Кожному зустрiчному вiн розповiдав про
всесильного чарiвника Автостопа, який одним поглядом може заслiпити...
- Ось так, дiти мої, i залишився Автостоп командувати на
перехрестi. А щоб бачити все довкруж, завiв багато очей. I кожен, хто
пiдiйде до перехрестя, знає: запалали горiшнi очi червоним свiтлом -
це найсуворiший наказ зупинитися. Середнi, жовтi, радять почекати. А
нижнi, зеленi й лагiднi, дозволяють рухатися. I називається звiдтодi
цей всесильний чарiвник...
- Знавцем-Моргунцем! - вигукнув Малько-Ванько.
- А країна стала називатися Чарiвною Круговертю. Бо кожен, хто
потрапить у цю країну, не заплутається i не загубиться.
Знавець-Моргунець потурбується про кожного подорожника, кожному вкаже
правильний напрямок. У нього тепер багато помiчникiв - цiла дружина,
- продовжував Дiд Драндулет. - Вони допомагають наводити порядок на
вулицях та дорогах. I всi машини їх слухаються...
- Нi, вже не слухаються, - сумно промовив Малько-Ванько.
- Як це так? Чому не слухаються? - здивувався Дiд Драндулет. - Хто
їм дозволив?
Малько-Ванько похнюпився. Адже це вiн у всьому винний! I розповiв
про те, що сталося цiєї ночi у Чарiвнiй Круговертi.
- А зараз менi треба розшукати Варю, - закiнчив вiн.
- Ну, якщо ви так хоробро визволили дружину Знавця-Моргунця, то я
допоможу вам, - закректав Дiд Драндулет. - Поїдемо разом шукати Варю.
- Оце добре! - зрадiв хлопчик.
- На спасибi далеко не заїдеш, - пирхнув Дiд Драндулет. - Ти
спочатку почисть мене, змасти гарненько, напiй бензинчиком i водичкою,
а потiм я тебе повезу. Гаразд?
- Гаразд! Тiльки... тiльки я не знаю, як це робиться.
- А я покажу! - пiдскочило П'яте Колесо. - Я тобi все-все покажу!
I хлопчик узявся за роботу. Вiн ретельно стер порохняву з кузова
Дiда Драндулета, щедро змастив усi суглоби, залив води й чистого
бензину...
- А тепер поверни важiль - отой, що внизу, - промовив Дiд
Драндулет.
Малько-Ванько вчепився за важiль, натужився i з великим зусиллям
повернув його. Пiдпiрки повiльно опустилися. Дiд Драндулет скрипнув i
опинився на землi. Двигун його задеренчав, запирхав. Драндулет виїхав
з-пiд накриття, зробив велике коло по двору i хвацько загальмував. Вiн
блищав, мерехтiв i взагалi - сяяв!
- Згадаймо молодiсть!- вигукнув вiн. - Ну, тепер сiдай, зараз
помчимо!
Малько-Ванько стрибнув на сидiння i з неприхованим задоволенням
погойдався на пружному оксамитi. В кабiнi старого автомобiля було
затишно й зручно.
- I я з вами! I я з вами! - заскакало навколо П'яте Колесо.
- А хто ж буде стерегти музей? - заперечив Дiд Драндулет.
Але П'яте Колесо так жалiбно зашипiло, що вiн пом'якшав i урочисто
проголосив:
- Тепер ти залишаєшся найголовнiшим наглядачем.