"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

П'яте Колесо вiдразу гордовито роздулось. Дiд Драндулет наказав
йому пильно стерегти музей, нiкого iз зловмисникiв i близько не
пiдпускати.

ПРАВИЛЬНИЙ ПРОФЕСОР

Туман плавав навколо Варi, над Варею i в очах Варi.
З туману раптом долинув сердитий голос:
- Скiльки разiв попереджав: не залишайте дiтей самих... у мiстi.
Вони так i дивляться, аби щось з мiсця зрушити... або когось. Особливо
отi... оцi... якi не мають знань.
- А сюди тiльки такi й потрапляють, - чомусь радiсно вiдповiв
iнший голос.
- Тим бiльше, тим бiльше!
Туман розсiявся. З нього випливли двi фiгури. Одна була знайома
Варi. Рукастик-Смугастик, який привiв її сюди, виструнчився посеред
Кiмнати Знань. А iнша фiгура... оце так фiгура! Окуляри - найбiльшi
окуляри, якi Варя бачила в життi. Нiс - найбiльший нiс! Ось на такому
носi й могли триматися такi великi окуляри. Волосся - найзапатланiше
волосся! Здавалося, кожна волосинка так i хотiла злетiти з голови.
Фiгура помiтила, що Варя дивиться на неї, i спрямувала на дiвчинку
довгий i сухий палець:
- Ще хвилина - i ти б могла загинути. - Палець накреслив дугу i
вказав на iграшкове мiсто бiля нiг Варi. - Добре, що я встиг вчасно
уповiльнити... запобiгти... зупинити...
Той, хто говорив це, заплутався. Спробував пригладити своє
волосся, та де там! Воно здибилося ще бiльше, i по ньому пролетiли
блакитнi iскри.
- Професоре, у вас голова iскрить! - злякано вигукнув
Рукастик-Смугастик.
- Це думки iскрять, думки, - сварливо вiдмахнувся Професор. - Так
ось, зараз я зберуся з думками й скажу... - Вiн знову повернувся до
Варi: - Дивись, що наробила твоя цiкавiсть!
Дiвчинка пильно подивилась на iграшкове мiсто. Нiби нiчого в
ньому, на перший погляд, не змiнилося. Ось тiльки автомобiль... той,
до якого вона доторкнулась. Вiн валявся догори колесами!
- Менi довелося його перевернути! - вигукнув Професор. - Щоб
запобiгти... зупинити... знешкодити. Iнакше всi машини теж поїхали б.
А куди? Адже я не розставив ще дорожнiх знакiв, покажчикiв, стрiлок,
не ввiмкнув свiтлофорiв на перехрестях. Це можна зробити тiльки з
допомогою чого?
- Рук... - вiдповiла Варя.
- ЗНАНЬ!
Вiн так вигукнув це слово, що Варя аж пiдскочила.
- Чого ви кричите? - тремтячим голосом запитала вона. - Я ж не
знала...
- Ось я i кажу, - забурмотiв Професор i схилився над мiстом. - Не
знала, а лiзла... втручалась. Добре, що все обiйшлося гаразд - без
поломок i нещасть, без потреби в запчастинах. Га? Я тихенько-тихенько
її перевернув... м'яко-м'яко поклав...