"Радий Радутный. Третя вежа (укр.)" - читать интересную книгу автора

свiжого повiтря, чудового лiсу, прекрасної рiчки... й добрих людей ! Дякую
Боговi, що в безмiрнiй мудростi своїй створив Свято й подарував нам його,
одним подихом забравши всi нашi незлагоди та незгоди, хибнi проблеми й
неправеднi спокуси ! Дякую...
Промова проповiдника тривала й - дивна рiч ! - мисливець пiймав себе на
тому, що вже не так дослуховутється до слiв, а бiльше ловить самi iнтонацiї
промовця, що так чуло, розумно й головне - з любов'ю розмовляє з ним. Вiн
оглянувся - всi так само ловили кожне слово проповiдника, чоловiки поскидали
шапки й пара вiд їхнього дихання здавалась дивовижним нiмбом над натовпом.
- Якби не дивовижний промисел Божий, - нагадував тим часом промовець. -
Замiсть цього прекрасного свiту ми б мали щось жахливе, майже непридатне для
життя. Тринадцять рокiв тому людство стояло на краю прiрви, так саме прiрви
! - а весь наш свiт на гранi загибелi, ми задихалися вiд отруйного дихання
числених машин, бездумно нищили природу й навiть... навiть... менi навiть
важко собi уявити - забирали життя один в одного ! Це був жахливий свiт, й
всi ми повиннi повiк-вiкiв дякувати Боговi за Глас Його, що попередив i
зупинив нас на хибному шляху. Ще повиннi ми дякувати, що не залишив нас
Господь Наш напризволяще, а зоставив нам Глас Свiй, що кожнi чотири роки
наставляє нас на шлях праведний !
Щось сталося. Мисливець вже, не дослухаючись, вловлював змiст i форму
тих речень, що проповiдник дарував слухачам. Вже й суворi чоловiки, не
криючись, плакали вiд щастя та радостi, вловлюючи Святкове послання, а
обличчя жiнок сяяли чистим неземним, можливо по-справжньому райським сяйвом.
- Й сьогоднi ! - звучало тим часом чи то з трибуни. А чи просто з
неба. - Й сьогоднi Глас Божий з нами ! Й сьогоднi вiн застерiгає нас вiд
грiховних та неправедних вчинкiв, учить любовi й поваги до ближнього,
наставляє на життя правильне й угiдне Господу Нашому ! Вслухайтесь !
Вслухайтесь не в небо, тобто не тiльки в небо, бо всюдисущий Господь Наш
!... вслухайтесь в землю, в воду та вiтер, а найголовнiше - вслухайтесь в
себе ! Просiть - й дано вам буде, шукайте - i знайдете ! Прислухайтесь - й
Глас Божий прийде до вашого серця ! Ви чуєте ! Ви чуєте ?! Глас Божий стукає
в нашi серця, тож вiдкрийтесь йому назустрiч, з'эднайтесь з ним й вiдчуйте
Божествений подих у своїх грудях !
Вiдчуття неймовiрного щастя й справдi заполонило всю свiдомiсть
мисливця, забило подих, заслало очi. Щось невимовно прекрасне, здавалось,
стало часткою його, поглинуло - й водночас поринуло в нього. Прекрасна
музика замiнила всi iншi звуки, божествена гра свiтла в очах заступила весь
свiт.
- Слухайте ! Слухайте Глас Божий !
Проповiдник так само впав у молитовний екстаз, вiн говорив з таким
натхненням, що й взагалi ранiш не було доступним людинi, а люди сприймали
його слова ще до того, як вони злiтали з вуст разом з парою.
- Чую Глас Божий ! - нарештi видихнув вiн й заплющим очi.
- Чую Глас Божий ! - слово залунало над майданом, пiдхоплене десятками
вуст, зринуло в небо й повило там прекрасним мостом - одночамно веселкою та
полярним сяйвом, мостом до зiрок, до раю, до щасливого й безтурботного
життя.
- Але не всiм вiдкрита дорога до щастя ! - тон проповiдника зненацька
змiнився.- Не всiх Господь надiляє щастям навiть у безмежнiй милостi своїй !
Є люди, яким хоч кiлок на головi теши, що не хочуть думати так, як заповiв