"Игорь Росоховатский. Бiлi звipi (Повiсть)" - читать интересную книгу автора

його виразно вчувалася надiя.
- Це було б непогано, - усмiхнувся Семен.
Попереду замаячила темна шапка горба, заросла кущами та деревами.
Тiльки-но вони проминули його, за закрутом рiчки вiдкрилося мiсто.
Блищали дахи будинкiв, вiдливала сталлю вода басейну посеред круглого
майдану. Прямi вулицi простяглися вiд нього, мов променi зiрки.
Розвiдники довго роздивлялися мiсто в бiноклi. Здавалося, хоч
один же хтось мусить з'явитися на цих вулицях, виглянути у вiкно,
вiдчинити дверi будинку. Проте мiсто було безлюдне, й будинки
скидалися на соти, з яких викачали мед i викурили бджiл.
Вони перелетiли через рiчку i кiлька разiв облетiли мiсто. Не
помiтили нiчого пiдозрiлого й вирiшили опуститися на майданi. Оглянули
його i вийшли на довгу пряму вулицю.
Гучно лунали кроки на плитах. Розвiдники трималися посеред вулицi,
подалi вiд будинкiв. Скоса поглядали на вiдчиненi й напiввiдчиненi
дверi, але заходити довго не наважувались. Пройшли повз магазин з
виставленими у вiтринах товарами, повз майстернi. Тiм чекав, що
ось-ось до їхнiх крокiв приєднається iнший звук. Вiн почав вдивлятися
в порожнi вiкна: раптом там з'явиться чиєсь обличчя?
Семен зупинився бiля будинку iз зiрваними дверима й вибитими
шибками. Стояв, трохи схилившись уперед, i його обличчя вiдбивало
болiсний роздум.
- Зайдiмо? - спитав вiн i, не чекаючи вiдповiдi товариша, вiдповiв
сам: - Зайдiмо.
Тiм пiшов слiдом за товаришем, поквапливо ставлячи на бойовий
звiд пiстолет-лазер.
Вони опинилися в темному довгому коридорi. Мов три бiйницi,
свiтилися входи до кiмнат.
- Постiй тут, - сказав Семен i ввiйшов до найближчої кiмнати.
За хвилину звiдти почувся його голос:
- Заходь.
Тiм розслабив пальцi, що стискали рукоятку пiстолета.
Кiмната, очевидно, була вiтальнею. Овальний стiл, шафи в нiшах,
крiсла з високими спинками. Товстий шар пилюки лежав на меблях, на
пiдлозi. Всi речi стояли на своїх мiсцях, нiчого не було перевернуто,
розбито - нiяких слiдiв боротьби.
Вони оглянули другу кiмнату. То була спальня. Поперек широкого
лiжка лежав скелет людини з поламаними шийними хребцями.
В третiй кiмнатi - дитячiй - вони побачили два скелети: дорослого
й дитини. Скелет дорослого лежав бiли входу в кiмнату, скелет, дитини
- в кутку. В обох - поламанi шийнi хребцi.
Навдивовижу ясно пригадав Тiм рядки записiв. Вiн побачив усю сцену
загибелi людей, почув їхнi крики...
Враз пересохло в горлi, захотiлося швидше вибратися звiдси.
Однак Семен i не збирався йти. Вiн опустився на дитячий стiльчик,
що жалiбно зарипiв пiд ним. Звук був неприємний - нiби вони почули
скаргу мертвого дому.
Семен сидiв у незручнiй позi, зiгнувшись, поклавши пiдборiддя
на колiна i напiвзаплющивши очi. Тiмовi здалося, що вiн знає, про
що той думає, що згадує. Йому знову вчулися вiдчайдушнi крики, швидкi