"Игорь Росоховатский. Бiлi звipi (Повiсть)" - читать интересную книгу автора

Талiу мовчки схилив голову, дякуючи за турботу.
- Я ознайомився з твоїм звiтом, - сказав вiн. - Ми давно знаємо
один одного, я довiряю тобi. Ти певен, що бiлi звiрi не становлять
великої небезпеки для людей?
- У кожному разi меншу, нiж ми для них, - вiдповiв я, усмiхаючись.
- Менi розповiдали, що два полки вiдправлено для винищення їх у
провiнцiю Еме. Мабуть, невдовзi у мене лишиться один-єдиний екземпляр
i я зможу вигiдно продати його звiринцю.
Жрець нiяк не реагував на мiй жарт.
- А ще ти писав, - провадив вiн далi, куйовдячи клинчик бороди,
- що чутки про силу й хитрiсть бiлих звiрiв дуже перебiльшенi...
Я розчув грiзнi нотки в його голосi й насторожився. "Що сталося?
Новий напад бiлих звiрiв? Чому ж я нiчого не знаю про це?"
- Ми без зайвих зусиль знищили цiлу родину цих звiрiв. Самця,
самицю, шiстьох дитинчат. Вони поводилися, як звичайнi звiрi, не
виказали нi особливої сили, нi хитрощiв...
- А чутки?
- Чи можна вiрити оповiдям неписьменних чафхiв? Чафхи ладнi
напатякати що завгодно, аби їх слухали. Вони добалакалися до того,
що хитрiсть бiлих звiрiв перевершує людський розум!
Я уважно стежив за жерцем i все ж прогавив момент, коли вираз
його обличчя почав змiнюватись. Тепер воно ще дужче стало скидатися
на сокиру - холодне, гостре, без зморщок.
- Ну, то слухай. Два полки, про якi ти згадав, геть . знищено.
Провiнцiю Еме перетворено на пустелю. Знищено людей i худобу, посiви
i сади. Гинуть лiси, бо кору на деревах погризено...
Його похмурi очi виблискували сталлю.
Я обiперся рукою об стiл, щоб не впасти. Я не мiг повiрити в те,
що почув.
- I все те вчинили бiлi звiрi?
- Може, в тебе виникла пiдозра, що я чафх? - вiн не пiдвищував
голосу. Точнiсiнько так, не змiнюючи тону, вiн посилав людей на
страту.
- А чи правильнi данi?
Жрець зневажливо знизав плечима. Вiн дивився на мене так, наче
я вже стояв на помостi перед катом.
- Кара чекає на тебе попереду, - сказав вiн. - А поки що за моєю
рекомендацiєю тебе зараховано до групи розслiдування. Треба визначити,
як боротися з бiлими звiрами. Збери всi необхiднi iнструменти й завтра
зранку вирушай до жерця Сандуу.
Збентежений, я повертався додому. Хоч якi великi були мої страх
i тривога, я не мiг не здивуватися, що бiля порога мене не зустрiла
довгошерста Маса.
Я гукнув дружину, але вiдповiдi не було. Обiйшов кiмнати - нi
Ксанди, нi сина.
- Мабуть, пiшли погуляти, а Бiдолаху i Масу взяли з собою, -
подумав я. - Але чому не дочекалися мого повернення?
Я вийшов на вулицю i зiткнувся з Ксандою та Гуруу. Дружина вела
синка за руку, а другою вiн розмазував по личку сльози.
- Що сталося, Гу? - лагiдно спитав я, взявши його на руки.