"Владимир Григорьевич Рутковский. Бухтик з тихого затону (укр.) " - читать интересную книгу автора

прислухатися. Потiм голосно постукала:
- Є там хтось?
Їй нiхто не вiдповiв i тьотя Клава пробурчала:
- Знову цi забудьки воду не закрили.
I смикнула на себе дверну ручку.
У Сергiйка захолонуло серце. От зараз тьотя Клава побачить, хто там
купається - i з нею станеться таке! Таке... Дуже навiть просто втратить
свiдомiсть. Хiба ж може людина залишитися спокiйною, побачивши перед собою
таку iстоту, як Бухтика? Звiсно, свiдомiсть втратить. Або ще гiрше - здiйме
такий крик, що весь санаторiй збiжиться.
Однак все було тихо. А через хвилину дверi душової вiдчинилися i на
порозi з'явилася тьотя Клава.
Сергiйко з полегшенням зiтхнув - вигляд у тьотi Клави був зовсiм не
переляканий. Мало того; вона мiцно тримала за вухо Бухтика, що опирався з
усiх сил.
- Зараз же вiдпустiть мене! - сердито вимагав Бухтик. - Вiдпустiть, а
то гiрше буде!
- А от ми подивимося, кому буде гiрше, - вiдповiдала на те тьотя
Клава. - Зараз ми з Миколою Володимировичем дiзнаємося, з якої ти палати.
Бач, яким опудалом прикукобився! А коли б хтось з дiтей несподiвано
зустрiвся з тобою? Як ти думаєш, чи приємно йому дивитися на таке
постраховисько?
- Пустiть мене, - вже жалiбнiше упрохував Бухтик. - Вiдпустiть, я
бiльше не буду!
- Так я тобi й повiрила, - вiдповiла тьотя Клава, не вiдпускаючи
Бухтикового вуха.
I тут Сергiйко побачив, що Бухтик почав розчинятися в повiтрi. Спочатку
в нього розтанули руки. Потiм розчинилося його кошлате тiло, голова...
Лише ноги все ще продовжували слухняно слiдкувати за невблаганною
тьотею Клавою.
Проте через секунду щезли i вони.
- Коли вже впiймався - то i вiдповiдь зумiй тримати, - повчала мiж тим
тьотя Клава. - Зрозумiло тобi?
Вона оглянулася, аби переконатися, зрозумiв її Бухтик чи нi. I
остовпiла, побачивши, що нiкого немає. Очi її стали круглими, немов чайнi
блюдця, а руки безсило повисли уздовж тулуба.
- Що... що т-таке? - затинаючись, запитала вона в себе. - Куди ж це вiн
подiвся, той страхолюд?
Вiдповiдi, звичайно, тьотя Клава не дочекалася.
Вона ще трохи постояла, не зводячи враженого погляду з того мiсця, де
тiльки-но мав бути Бухтик. Затим поспiшливо задрiботiла до кабiнету Миколи
Володимировича. Незабаром її кроки затихли за поворотом.
Правду кажучи, Сергiйко був здивований не менше, нiж тьотя Клава. Проте
вчасно згадав, яким чином Бухтик стає видимим, i хутко витрусив на долоню
одну таблетку. Вона одразу ж заворушилася, попливла в повiтрi...
А через секунду перед Сергiйком стояв геть спантеличений Бухтик.
- Чого це вона схопила мене за вухо? - запитав вiн. - Я ж їй нiчого
поганого не зробив!
- Тьотя Клава у нас порядок любить, - скоромовкою пояснив Сергiйко. -
Коли щось не по нiй - ой-ой-ой!