"Владимир Григорьевич Рутковский. Бухтик з тихого затону (укр.) " - читать интересную книгу автора

намагаюся, я понад усе намагаюся...
По той бiк затону лунко вдарила хвостом рибина.
- Це сигнал нам, - сказав Сергiйко. - Можеш починати!

Край лукомор'я дуб зелений... -

долетiло до слухачiв, що розсiлися у глибинi затону.

I золотий ланцюг на нiм:
I день i нiч там кiт учений
На ланцюгу кружляє тiм...
[Переклад М. Терещенка]

I всi мимоволi уявили собi цей дуб. На самiсiнькому краю непрохiдної
лiсової гущавини, куди навiть ворон не залiтає, стоїть вiн, могутнiй i
незламний. Жоден листочок не здригнеться в його густелезнiй кронi... А десь,
зовсiм поруч, грiзно вдаряє в кам'яний берег океанська хвиля.

Дива там: лiсовик там ходить,
Русалка на гiллi сидить...

- Точнiсiнько як у нас, - захоплено прошепотiла Чара. - Русалки - це
ми, а лiсовик - то Даваня...
Барбула застережливо приклав пальця до вуст, i маленька русалка
слухняно замовкла.
А Оля читала далi:

I тридцять витязiв чудових
Iз хвиль виходять смарагдових,
I з ними їх ватаг морський...

I знову у всiх перед очима постала гущавина дрiмучого пралiсу. Пролунав
скрегiт рiнi пiд важкими, розмiреними кроками морських витязiв, що з'явилися
iз смарагдових хвиль... Прозвучав у настороженiй тишi безтямний регiт
пугача. Цей регiт нiби сповiщав про те, що незабаром над пралiсом пролетить
ступа з бабою-ягою, i горе тому, хто трапиться їй на дорозi...
Вiдбринiв над затоном схвильований голос Олi.
Вже давно дiти пiшли до санаторiю, а пiдводнi мешканцi все ще сидiли в
глибокому зацiпенiннi.
Нарештi Барбула пiдвiвся з каменю, оглянув усiх строгим поглядом i
врочисто почав:
- Вiднинi я, господар усiх навколишнiх мiсць, наказую цей затон надалi
iменувати Лукомор'ям. А вiльху, пiд якою сидiла Оля, iменувати дубом
зеленим...
- Але ж не може вiльха бути дубом, - нагадав Бухтик.
- Прошу замовкнути! - владно прогримiв голос господаря затону. - Як я
наказав, так тому й бути, ясно тобi?
- Ясно, - знiтився Бухтик. Таким свого батька вiн ще нiколи не бачив.
- То ж бо й воно. А ще для тебе, Бухтику, є одне завдання: дiзнайся у
свого товариша Сергiйка адресу ватага морського i напиши йому вiд мого iменi