"Владимир Григорьевич Рутковский. Бухтик з тихого затону (укр.) " - читать интересную книгу автора

- Нiчого. Якось впораюся.
Розмова ця вiдбулася кiлька хвилин тому...
Свiтла пiжама трохи постояла пiд вiкном Олиної палати, потiм рушила у
бiк рiчки.
Все ж до рiчки вона так i не дiсталася. Порiвнявшись з колодязем,
пiжама нерiшуче загойдалася i голос Бухтика в задумi проказав:
- Може, спробувати заночувати тут, га? А й справдi, чому б не
спробувати?
Ляда вiдсунулася трохи вбiк, свiтла пiжама перехилилася через
бетонований зруб i щезла в глибинi.
На днi колодязя було зручно й тихо. Так тихо, що навiть у вухах
дзвенiло.
Бухтик лiг на рушник, який так i забув повернути Сергiйковi, укрився
курточкою i вдоволено зiтхнув.
Високо над ним тремтiла самiтна зоря.
"Напевно, вiд холоду тремтить, - вирiшив Бухтик. - чи вiд того, що
нiкого немає поруч. Що ж, сама винна. Не треба було забиратися в таку
далечiнь..."
А от вiн, Бухтик, нi в яку далечiнь не збирається. Йому й тут непогано.
Батько, сестра Чара, чудовий друг Сергiйко, Олинi вiршi - чого ще бажати
водянику? В нього навiть два будиночки тепер є! Один в затонi, iнший ось
тут, в колодязi.
- Нi, все-таки життя - добра рiч, - мрiйно промовив Бухтик. - Прекрасна
рiч!
Пiсля цих слiв вiн повернувся обличчям до стiни i через якусь мить
заснув.


"РЯТIВНИКУ МIЙ РIДНИЙ!"

Зранку першими заметушилися кухарi.
- Щось дуже погано почала йти вода, - повiдомили вони дядю Костю. - А
нам треба посуд вимити пiсля снiданку. Та й до обiду час готуватися.
- Зараз дiзнаємося, в чому рiч, - вiдказав дядя Костя i зник за дверима
водокачки.
Тут його розшукала тьотя Клава.
- Вмиватися нiчим, - повiдомила вона з порога. - А дiти вже
прокидаються.
Дядя Костя промовчав. Розмовляти йому було нiколи. Вiн гарячково
порався бiля насоса.
- Так ти менi скажи: буде вода чи нi? - не дочекавшись вiдповiдi,
запитала тьотя Клава.
- Та буде, буде, - запевнив її дядя Костя. - От тiльки невiдомо, коли
саме...
- Як це - невiдомо? - наповнюючись гнiвом, перепитала тьотя Клава. -
Для чого ж тебе тодi тут поставили?
- А що я можу зробити? Глянь-но, що виходить!
Дядя Костя натис на одну з кнопок. Насос натужливо загудiв, задеренчав,
неначебто автомобiль, котрий долав високу гiрку.
Дядя Костя квапливо вимкнув його.