"Владимир Григорьевич Рутковский. Бухтик з тихого затону (укр.) " - читать интересную книгу автора

ПОТАЄМНЕ БАЖАННЯ

День був тихий i хмарний. Якраз пiдходящий для того, аби старi приятелi
могли зустрiтися.
Непосидющий Даваня, як завжди, дзигою крутився на прибережному корчi.
Вiн не мiг вiдвести захопленого погляду вiд Барбули. Ще б пак - далеко не
кожному доводилось бачити господаря пiдводних глибин, котрий, мов
хлопчисько, гасав би по суходолi.
- Оце так-так! - вигукував Даваня. - От дає! Куди моїм зайцям до нього!
Втiшений такою похвалою, Барбула припустив ще швидше.
- А ти чого мовчиш? - повернувся Даваня до Бухтика. - Що нового у
санаторiї?
- Та-а... Все гаразд.
- Як там Вiтя, мiй знайомий, поживає? Мабуть, ще й досi вовки сняться?
Гай-гай, хотiлося б знову зустрiтися з ним, та все часу не виберу.
- Непогано почуває, - знехотя вiдказав Бухтик.
Даваня пильно подивився на нього.
- Сьогоднi ти якийсь не такий, як завжди, - зауважив вiн. - Щось
трапилося, так?
- Поки що нi... Але незабаром трапиться.
- А що саме? - насторожився лiсовик.
- Сергiйка i Олю мами хочуть забрати додому.
Даваня на хвилю замислився. Потому вигукнув:
- Нехай лише спробують! Я їм такого туману в очi напущу - довiку до
санаторiю не доберуться!
I Бухтик трохи втiшився.
"А й справдi - чому б не зробити так, як каже Даваня? - подумав вiн. -
Мами походять-походять лiсом, та й поїдуть назад. А Сергiйко з Олею
залишаться..."
Барбула врештi-решт втомився гасати на березi i з розгону шубовснув у
воду.
- Хух, ноги вже не тримають, - задоволено зазначив вiн i запитав у
Даванi. - Бачив, який молодецький вигляд я маю в суходиху?
- Та вже ж, бачив, - вiдказав Даваня, з цiкавiстю розглядаючи Бухтикiв
винахiд. - Та менi здається, що молодець не стiльки ти, скiльки твiй син.
Ач, що вигадав!
I вiн обережно погладив скриньку своєю сухою долонькою.
- Молодець вiн молодець, та ще рано про це балакати, - заперечив
Барбула i поплескав Бухтика по плечу. - От коли вiн зробить так, аби я став
видимим для дiтей, - о, тодi вiн буде найпершим молодцем у моєму затонi!
Пiсля мене, звiсно.
- Знаєш, батьку, я вже втомився вiд твоїх забаганок, - обiзвався
Бухтик. - Скiльки можна? Я вже й забув, коли востаннє був у Сергiйка!
- Ти вчора був у нього, - посмiхнувся Даваня. - Я з узлiсся бачив, як
ти i Сергiйко ховалися пiд ялиною.
- Бач, вiн втомився! - i собi докинув Барбула. - Бiдна дитина, нiкому
її пожалiти! А може, я теж втомився! Вiд чекання. А чи знаєш ти, що менi не
менше вiд тебе кортить побувати у тому санаторiї? Може, я теж хотiв би
показатися дiтям!