"Юрий Павлович Сафронов. Огненный водопад (Фантастические рассказы на украинском языке)" - читать интересную книгу автора

нього стояла велика група вчених. Вони наполягали на тому, щоб у пам'ять
Щехса було закладено програму, нацiлену переважно на вивчення властивостей
самої зiрки.
- Щехс повинен наблизитися до Б-62/1602 настiльки, наскiльки це
можливо, - казав Гон. - Основа дослiджень - ядернi перетворення. Всi
комiрки його пам'ятi мусять бути заповненi iнформацiями про вiдомi нам
ядернi реакцiї. Щехс має протягом короткого часу виявити нову реакцiю i
повiдомити про неї на Лтець. Пiсля повної витрати пального Щехс упаде на
Б-62/1602 i згорить. На цьому його мiсiя закiнчується. Що ж до гiпотези
колеги Чадаза про штучне походження радiосигналiв, то... - вiн зробив
виразну паузу, посмiхнувся, немовби закликаючи аудиторiю поспiвчувати йому
i зрозумiти, як важко дiбрати слiв у такiй смiшнiй ситуацiї, що склалася з
цим Чадазом, i закiнчив: - ... то треба подякувати йому за смiливiсть
наукової гiпотези й на цьому обмежитися. На кожну гiпотезу неможливо
витрачати дорогоцiннi комiрки пам'ятi Щехса.
Чадаз у всьому був повною протилежнiстю Гону, якщо не брати до уваги
такого ж похилого вiку i такої ж слави. Вiн був середнiй на зрiст, iз
звичайним дуже спокiйним лицем, з рiвним, навiть трохи монотонним голосом,
зi стриманими, на перший погляд, навiть несмiливими рухами. Тi, хто були з
ним знайомi ближче, прекрасно знали, що за цiєю найзвичайнiсiнькою
зовнiшнiстю приховується справжнiй вчений - педантичний i врiвноважений,
надзвичайно пунктуальний i добросовiсний, з величезною ерудицiєю i з
великою силою волi. Знав це i Гон. йому неодноразово доводилося бути
опонентом Чадаза. Тепер Гон нетерпляче чекав його вiдповiдi на свiй виступ.
За Чадаза стояли горою астроботанiки, астрогеологи i астропалеонтологи.
Чадаз поволi пiдвiвся зi свого мiсця i, дивлячись у вiчi Гону, дуже
спокiйно сказав своїм звичайним тихим голосом, що змушував усiх напружувати
слух i зiр i дотримуватися тишi, аби почути:
- Я згоден з колегою Гоном. На кожну гiпотезу справдi не варт
витрачати дорогоцiнних комiрок пам'ятi Щехса.
Очi Гона загорiлися радiсним вогнем. "Невже вiн справдi поступається
Щехсу? Щось не схоже на Чадаза. Можливо, пастка?" Радiсть Гона була
передчасною. Чадаз перевiв погляд на голову засiдання i так само спокiйно
вiв далi:
- Саме тому я мiг би запропонувати зараз не вiдводити на гiпотезу Гона
жодної комiрки пам'ятi Щехса. його гiпотеза про загадкову, надтаемничу
реакцiю на поверхнi Б-62/1602 обгрунтована ще менше, нiж наша. Ймовiрнiсть
виявлення нової реакцiї на Б-62/1602 у декiлька разiв менша, нiж
ймовiрнiсть виявлення життя на однiй з її планет. Але я не пропоную
використовувати Щехса тiльки для наших дослiджень. Одну п'яту частину
комiрок пам'ятi наша група може вiдвести групi Гона. Все ж таки
вiрогiднiсть вiдкриття нової реакцiї не дорiвнює нулю, хоч i дуже близька
до нього. Ми визначаємо це.
Якби Гону привселюдно дали ляпаса, вiн образився б менше
- Це не наукова розмова! - гнiвно закричав вiн.
- Не я її почав, - незворушно вiдповiв Чадаз, не пiдсилюючи голосу.
Слова Чадаза, мовленi спокiйним тихим голосом, справляли на аудиторiю
сильнiше враження, анiж гнiвнi вигуки запального Гона.
Один за одним виступали прихильники цiєї й iншої гiпотез.
- Ми одержимо уявлення про невiдому цивiлiзацiю, познайомимося iз