"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Iван Шаповал.

Слiдами запорожцiв


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



СОЛОВЕЦЬКИЙ В'ЯЗЕНЬ

З багатьма iсториками розмовляв згодом Д. I. Яворницький, в багатьох
архiвах шукав загубленi слiди запорозьких ватажкiв, проте, хто й коли
затопив у Днiпрi чайки - довiдатись не вдалося. I що бiльше думав про них
молодий вчений, то бiльше переконувався, що затоплення цiлого флоту
стосу║ться, мабуть, все-таки останньо┐ сторiнки iсторi┐ запорозького
козацтва. А коли так, то чи не розплута║ йому цей клубочок трагiчна доля
останнього кошового отамана Запорозько┐ Сiчi Петра Iвановича
Калнишевського?

Народжена в пошуках думка не давала спокою дослiдниковi, аж поки не
визрiв намiр - ┐хати на Соловки, куди був засланий Петро Калнишевський "по
высочайшему повелению" царицi Катерини II.
Д. I. Яворницький навеснi 1887 року вируша║ в дорогу, далеку й тяжку.
Саме там, серед холодних вод Бiлого моря, в Содовецькому монастирi,
повиннi зберiгатися архiвнi документи про запорозьких ватажкiв.

Колись у Бiлому морi iснував знаменитий Соловецький монастир, який був
не тiльки релiгiйним центром старо┐ Росi┐, але ще з часiв царя Iвана
Грозного став мiсцем заслання та ув'язнення небажаних царському урядовi й
церквi багатьох вiдомих дiячiв Росiйсько┐ держави.

До Соловецького монастиря довелось ┐хати пароплавом сiмнадцять годин.
На островi Д. I. Яворницький зайшов перш за все до головного
монастирського собору i там побачив бiля само┐ стiни три надгробнi плити.
Побачив i очам сво┐м не повiрив. Пiд третьою плитою лежали останки тi║┐
людини, заради яко┐ iсторик при┐хав у той далекий i суворий край. Напис на
плитi сповiщав, що "Здесь погребено тело в бозе почившаго кошевого бывшей
некогда Запорожской грозной Сечи казаков атамана Петра Калнишевского,
сосланного в сию обитель по высочайшему повелению в 1776 году на
смирение".

Бiльшiсть мiсць, де ранiше сидiли засланi на упокорення, були вже