"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Я вас не лякаю, я тiльки так кажу.
Галя
Нi, ти щось зна║ш, та не хочеш сказати.
Стеха _(лукаво)_
Я нiчого не знаю. Де менi, ключницi, вiдати про панськi дiла?
Галя
Ти смi║шся з мене! Я заплачу, ┐й-богу, заплачу i батюшцi скажу.
Стеха
Що ж ви скажете?
Галя
Що ти мене перелякала... Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась?
Стеха
Оце, якi-бо ви боязкi┐ Вже i повiрили!
Галя
Ну, що ж? Вiд Назара?
Стеха
Та вiд кого ж бiльш? Вже пак не вiд старого Молочая, нашого полковника.
Галя
Цур йому, який нехороший! Як при┐де до нас, то я зараз iз хати втiкаю.
Менi навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тiльки у його, паскудного, i
мови, що про наливку та про вареники.
Стеха
А хiба ж се й не добре?
Галя
Звiсно! Козаку, та ще й полковнику!_ _Ось мiй На-зар, мiй чорнобривий,
усе про вiйну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море,
про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що
слухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карi очi. Мало
дня, мало ночi.
Стеха
Наслуха║тесь,_ _ще й налюбу║тесь._ _Опiсля, може, i обридне.
Галя
О_,_ крий боже! До само┐ смертi, поки вмру, все дивилась би та слухала
його. Скажи менi, Стехо, чи_ _ти_ _любила коли, чи обнiмала коли козацький
стан високий, що... дрижать руки, млi║ серце? А коли цiлу║ш... що тодi?_
_Як се, мабуть, любо! Як_ _се весело!
_(В восторге поет й пляшет.)._
Гой, гоя, гоя!
Що зо мною, що_ _я?
Полюбила козака -
Не маю покоя.
Я його боялась...
Що ж опiсля сталось?
На улицi пострiчалась
Та й поцiлувалась.
А мати уздрiла...
Яке тобi дiло!
Вiддаваите замiж,
Коли надо┐ла!