"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Стеха
Гарно, гарно! А од кого це вивчились?
Галя
Та од тебе ж. Хiба ти забула, як на улицi, на тiй недiлi, танцювала?
Тодi ще батюшки не було дома... Згадала?
Стеха
Коли се?_ _Оце ще видумали!
_(Стучатся в_ _дверь.)_
Галя _(торопливо)_
Ох, лишечко! Хтось iде!
_(Убегает.)_
Стеха
Хто там?
Хома _(за дверью)_
Я, я! Вiдчиняй мерщiй.
_(Стеха отворяет дверь. Входит Хома, отряхиеаясь.)_
Хома
Що? Не було? Оце ж яка хуртовина!
Стеха
Кого не було?
Хома
Кого? Гостей!
Стеха
Яких гостей? Од пол...
Хома
Цс!.. еге ж.
Стеха
Нi, не було.
Хома
Гляди_ _ж_,_ анiтелень!.. Отець Данило, спасибi, розрiшив. Не забудь
тiльки завтра вранцi послать йому вишнiвки. Зна║ш? тi║┐, що недавно
доливали. Нехай собi п ║ на здоров'я. Та що се ┐х нема так довго?
Чи не злякались, бува, завiрюхи? А вiтер неначе стиха.
Стеха
Злякаються вони! Де ж пак! I в горобину нiч при┐дуть для тако┐
панночки, як наша.
Хома
Звичайно, звичайно.
Стеха
Iще пак такий старий... а панночка...
Хома
Сама ти стара, сороко безхвоста!
Стеха
Дивись! Зараз i розсердились. Хiба я на вас?
Хома
Так що ж, що не на мене? Так на мого... ну... полковника.
Стеха
Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона?
Хома
А що вона? ┐┐ дiло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне: