"Тарас Шевченко. Поеми (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Возьме вiдра, опiвночi
Пiде за водою,
Щоб вороги не бачили;
Прийде до криницi,
Стане собi пiд калину,
Заспiва║ Гриця.
Виспiву║, вимовля║,
Аж калина плаче.
Вернулася - i раденька,
Що нiхто не бачив.
Не журиться Катерина
I гадки не ма║ -
У новенькiй хустиночцi
В вiкно вигляда║.
Вигляда║ Катерина...
Минуло пiвроку;
Занудило коло серця,
Закололо в боку.
Нездужа║ Катерина,
Ледве-ледве дише...
Вичуняла та в запiчку
Дитину колише.
А жiночки лихо дзвонять,
Матерi глузують,
Що москалi вертаються
Та в не┐ ночують:
"В тебе дочка чорнобрива,
Та ще й не ║дина,
А муштру║ у запiчку
Московського сина.
Чорнобривого придбала...
Мабуть, сама вчила..."
Бодай же вас, цокотухи,
Та злиднi побили,
Як ту матiр, що вам на смiх
Сина породила.

Катерино, серце мо║!
Лишенько з тобою!
Де ти в свiтi подiнешся
З малим сиротою?
Хто спита║, привiта║
Без милого в свiтi?
Батько, мати - чужi люде,
Тяжко з ними жити!

Вичуняла Катерина,
Одсуне кватирку,
Погляда║ на улицю,
Колише дитинку;