"Тарас Шевченко. Поеми (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Погляда║ - нема, нема...
Чи то ж i не буде?
Пiшла б в садок поплакати,
Так дивляться люде.
Зайде сонце - Катерина
По садочку ходить,
На рученьках носить сина,
Очицi поводить:
"Отут з муштри виглядала,
Отут розмовляла,
А там... а там... сину, сину!"
Та й не доказала.
Зеленiють по садочку
Черешнi та вишнi;
Як i перше виходила,
Катерина вийшла.
Вийшла, та вже не спiва║,
Як перше спiвала,
Як москаля молодого
В вишник дожидала.
Не спiва║ чорнобрива,
Кляне свою долю.
А тим часом вороженьки
Чинять свою волю -
Кують речi недобрi┐.
Що ма║ робити?
Якби милий чорнобривий,
Умiв би спинити...
Так далеко чорнобривий,
Не чу║, не бачить,
Як вороги смiються ┐й,
Як Катруся плаче.
Може, вбитий чорнобривий
За тихим Дуна║м;
А може - вже в Московщинi
Другую коха║!
Нi, чорнявий не убитий,
Вiн живий, здоровий...
А де ж найде такi очi,
Такi чорнi брови?
На край свiта, в Московщинi,
По тiм боцi моря,
Нема нiгде Катерини;
Та здалась на горе!..
Вмiла мати брови дати,
Карi оченята,
Та не вмiла на сiм свiтi
Щастя-долi дати.
А без долi бiле личко -
Як квiтка на полi: