"Василь Шевчук. Син волi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Шевченко.
- Вiн, ┐й же богу! - вигукнув Тарас, зрадiлий, що стрiв i тут товариша
по ремеслу, або покликанню. Подав Паньковi руку. Той, нiби якось нехотя,
простяг свою. Рука була мiцна, кiстлява. - То як же ви впiзнали мене,
добродiю?
- Олекса був i розповiв.
- А-а...
- Ви гадали, що бог менi благовiстив появу вашу в Ки║вi? - пiдколупнув,
усе ще мило так усмiхаючись.
- Та нi... Пробачте... - знiяковiв.
- Сiдайте, прошу!
- Дякую.
Сiв на стiлець, що був один лиш вiльний од книжок, паперiв, полотен.
- Читав, читав я ваш "Кобзар", - сказав Кулiш, вважаючи, що саме це
найбiльш цiкавить гостя. - I "Гайдамакiв"... Добре! Жаль тiльки, ║
недогляди... А втiм, ┐х можна виправити. Ми ж люди, так би мовити, сво┐. I
справу спiльну робимо...
- То, може б, ми були на "ти"? - спитав Тарас. -_ _Щоб_ _легше вести
мову i почувати себе вiльнiше.
Кулiш не змiг одразу вiдповiсти. Зробивсь серйозним, очi ще
погарнiшали. Нарештi мовив стримано:
- Нехай i так. Хоча в народi нашому...
- А в запорожцiв?
- Добре, - всмiхнувся знову. - Звiдки у тебе стiльки всiляких знань з
iсторi┐ та етнографi┐? Зда║ться, ти не вчився в унiверситетi...
- Я ж вирiс на Звенигородщинi, в селi Кирилiвцi, вважай, в самiй
iсторi┐. Мiй дiд Iван брав участь у Колi┐вщинi... А ще - книжки. Знайшлися
щирi люди i в Петербурзi, зглянулися на сироту, порадили, що прочитать,
довiрили сво┐ скарби... Та й в Академi┐ навчають теж не тiльки
малюванню... О! Що це ти малю║ш? Автопортрет?
- Та-а, пробую... Чомусь нiяк не вловлю║ться...
Тарас умить примружився, зиркнув на контур i на модель.
- А дай-но, Паньку, пензля!
Кулiш подав, не знаючи, як повестись.
- Ти хочеш... - почав було.
- Сiдай сюди, - пiдвiвся Тарас рiшуче. - Отак, отак... Посунься
трохи... Дивись на мене... Славно!
Схопив палiтру, змiшав коричневу та чорну фарби й швидко поклав мазок.
- Надовго?
- Що?
- Прикував мене?
- А-а... Можеш триматись вiльно i розмовляти.
- Що ж вийде?
- Образ. Я ж Кулiша малюю, а не його парсуну. Менi побачить треба, який
ти ║. Тво┐ думки, природу, уподобання...
- Отак, при першiй зустрiчi? - скривився в посмiшцi,Не забагато?
- Хтозна...
- А як же з пудом солi?
- Ат! - вiдмахнувся Тарас, працюючи. - Як кажуть, видно пана i по
халявах. Та я вже й знаю дещо про Кулiша...