"Василь Шевчук. Син волi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Нi.
- Ви не чули про Дубельта, начальника всього цього хазяйства?
- А граф Орлов?
- Орлов - шеф корпусу жандармiв i наш, звичайно. Проте ви дiло матимете
iз генералом Дубельтом. А це така людина, - скажу вiдверто, бо ви менi
подоба║теся,- що лiпше з нею не зустрiчатися...
- Та я й не прагнув зустрiчi, - знизав Тарас плечима.
- Хто зна, хто зна... Дiяльнiсть ваша у Малоросi┐, чи, як ви кажете, на
Укра┐нi, доводить нам красномовно, що навпаки, що ви так гаряче хотiли нас
побачити, погомонiти з нами i попросити у нас притулку на довгi роки!
- Бог свiдок, я...
- Не треба таких високих свiдкiв, - пiднiс правицю слiдчий. - Оскiльки
ви i з богом не дуже панька║теся, то ми не ма║мо пiдстав вважати "божi"
свiдчення за щиру правду.
- Ви хочете менi накинути ще й богохульство?
- Думаю, що буде досить цiлком земного. Згоднi?
- Негарно, добрий паночку, загонити мене на лiд,сказав Тарас.- Я ж
посковзнутись можу, упасти й нехотя собi зламати шию. Вам буде жаль...
- пй-богу, гарно сказано! - всмiхнувся слiдчий.Справдi, я не хотiв би,
щоб ви зламали шию. Не твердитиму, що подiляю погляди Вiссарiона... Проте
у Пушкiна схвильовано й правдиво мовлено:

_И за учителей своих_
_Заздравный кубок подымает..._

- Якби ми зараз сидiли з вами десь у трактирi чи на балу, я з радiстю
пiднiс би повний келех за вчителя свого Брюллова,- сказав Тарас.
- Тiльки вiд вас залежить, чи зможете ви це зробити найближчим часом.
Треба зiзнатись щиро, назвати нам людей, якi спонукували вас до писання
крамольних вiршiв. А ще - покаятись i попросити прощення у государя.
- Я ж вам сказав...
- Нiчого ви не сказали,- спинив Попов.- Ви ж бачили, що я нiчого не
записав. Слова, слова... Потрiбне дiло, друже мiй... Очолював слов'янське
ваше братство пан Костомаров? Чи ви?
- Я не належав нi до якого братства i через те не можу нiчого вам
повiдомити.
- Припустимо... - всмiхнувся криво слiдчий. - Я вам повiрив би, коли б
не пан Андрузький, який, - i, мабуть, небезпiдставно, - твердить, що ви
були душею братства святих Кирила i Мефодiя, його натхненником i, так би
мовити, вождем духовним...
- Видно, ви налякали його до смертi i вiн сказав те, що хотiли вiд
нього чути.
- Та нi, зiзнався щиро i добровiльно, за що i буде винагороджений.
- Iуду теж нагородили, та вiн чомусь повiсився...
- Чи не вважа║те себе месi║ю? - спитав з лукавим усмiхом.
- Нi._ _Я поет, художник.
- Е-е, не кажiть!.. Iз ваших вiршiв видно, що ви берете вище.
Признайтеся. Я не скажу Леонтi║вi Васильовичу. Цiкаво просто. Все-таки я ж
був колись учителем... Exegi monumentum aere perennius, як мовить нам
Горацiй. "Я знак безсмертя собi воздвиг..." Ви не вивчали латинську мову?