"Павло Сосюра. Третя рота (Укр.)" - читать интересную книгу автора

дуже жалко.
Я спитав хлопчика:
- Отчего они спят?
- От голода, - вiдповiв хлопчик i подивився на мене сухими, гарячими,
голодними, бездонними й гнiвними очима...
У дядька на столиках було дуже багато рiзних красивих речей з хрусталя
й гiрсько┐ кристалiчно┐ солi. Я завжди питав у нього дозволу, коли хотiв
що взяти з його чудесних столикiв. А Коля не питав дозволу у нього, а
просто брав. Дядьковi подобалось, що я завжди питав у нього дозволу, i не
подобалось, що Коля все робив, як йому хотiлось, наче дядька зовсiм i не
було на свiтi. Коля не любив його, i вiн вiдповiдав йому тим же. А мене
вiн дуже любив.
Часто вiн голубив мене, пригортав до себе i, дивлячись менi в очi,
казав мамi:
- З цього хлопчика вийде щось велике... Вiн вирiшив узяти мене на
виховання, бо був нежонатий.
Мати погодилась, а потiм уся в сльозах повернулась i забрала мене в
дядька. Вiн подарував менi на прощання шаблюку. Вона була довга, вища за
мене, на шумливому вокзалi, повнiм жiнок у чадрах, що все хиталися i щось
мурмотiли, батько продав за четвертак дядькiв подарунок i випив за його
здоров'я горiлки, а я - гiрких слiз.
Баку...
Ми сто┐мо з батьком на березi Каспiйського моря, бiля великого мiдного
якоря, вритого в землю. Я дивився на море як на величезну i безкiнечну
бурхливу вiтряносиню гору...
Хвилi добiгали майже до мо┐х нiг i залишали на пiску срiбнi волани
ажурно┐ пiни...
В порту було багато кораблiв з шумливим га║м вiтрил, i воии дуже
хитались, а од берега одходив i повiльно дерся на синю i гуркiтливу гору
моря бiлий i красивий, як мiсто, пароплав. I далеко-далеко, як блакитнi
метелики, були розкиданi в розпеченiй синявi неба кораблi...
Ми з татком ходили безкiнечними вузькими й заплутаними вулицями Баку, i
менi було дивно, що вiн нi в кого не пита║ дороги i все зна║, куди йти, на
що дивитись...
Мати казала, що Баку - це "город мiлiонерiв". Ще вона казала, що в Баку
продають снiг...
Ми там жили цiлий мiсяць у готелi i платили по карбованцю в день за
номер. Менi здавалось, що це дуже великi грошi.
Матерi не сподобався Кавказ, бо вона боялася "розбiйникiв", як вона
казала, а насправдi ┐┐, як i батька, туга за батькiвщиною примусили
покинути цей чудовий край i повернутись на димний, суворий, але рiдний
Донбас.

III

Це був уже не Брянський Рудник, а село Чутине. Чудно й дико менi було
жити на селi. У мене була червона сорочка, а хлопцi були вреднi i дуже
бились, i собаки теж були дуже вреднi. Ми жили в незвиклiй нуждi, на чужiй
квартирi, i я грався з братиком i сестрою на глинянiй i колючiй печi. Мати
часто плакала, а батька майже завжди не було вдома.