"Павло Сосюра. Третя рота (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вiн приходив рiдко, стомлений i злiш. Все шукав роботи i не знаходив
┐┐. Вiн став багато пити. А коли нап'║ться, ста║ блiдий-блiдий i все
мовчить.
Мати часто сумно спiвала:
Потихесеньку, помалесеньку,
мо┐ дiтки, йдiть...
Спить п'яниця в рубленiй коморi,
глядiть його та не розбудiть...
I далi:
Ой п'япиця та не робiтниця,
день i нiчку п'║,
а як прийде iз корчми додому,
мене, молодую, б'║...
П'яний батько хрипко й з тяжкими перервами диха║ на лiжку, а голос
матерi жалiсно чайкою б'║ться в бiднiй i сумнiй хатi i тремтить сльозами:
Спить п'яниця в рубленiй коморi, глядiть його та не розбудiть...
Особливо я любив, коли мати спiвала:
Мiсяць з хмари вигляда║,
свiтить у хатину...
А там жiнка молодая
колише дитину...
Або батько:
Вi║ вiтер, ще й буйнесенький,
та на той садок зеленесенький...
А у тiм садку живе удова,
а в тi┐ вдови - дочка молода...
Ми пiшли з Колею за село i забрели на чужий баштан. Нам дуже подобалось
блукати золотим лiсом кукурудзи. Та якийсь страшний дядько, мабуть, хазя┐н
або його син - худий, високий, чорний i в золотому брилi - наскочив на нас
i почав лаятись. Я перелякався i втiк. А Колiчка залишився з цим страшним
дядьком. Я одбiг далеко, а потiм зупинився. Менi стало дуже соромно, що
Колiчка не втiк, а я втiк. I ще я думав, що дядько вбива║ Колiчку, i мо║
серце обливалось кров'ю i жахом.
Я сумно й лякливо повертався назад i побачив, що менi назустрiч, немов
нiчого й не було, iдуть Коля i страшний хазя┐н баштана. Колiчка радiсно
кричав i кликав мене до себе, а "страшний" дядько був зовсiм не страшний i
привiтно менi усмiхався.
Я наче проснувся од жахливого сну, коли побачив, що братик живий.
Ми знов повернулись до Третьо┐ Роти i жили в нашого родича, залiзняка
Удовенка.
Раз батько напився п'яний i посварився з матiр'ю, а потiм вигнав ┐┐ i
заложив дверi мiцною палицею, щоб мати не могла одчинить.
Коля був на печi, а я лежав коло п'яного батька i боявся поворухнутись,
щоб не потривожить його сну. Я любив його i був сердитий на матiр, що вона
його лаяла. Мати в холодних сiнях жалiсно просила, щоб я ┐й одчинив дверi.
Але я цього не зробив i не дозволяв зробити Колi.
Колiчка все заспокоював маму, щоб вона почекала, коли я засну, i тодi
вiн одчине ┐й дверi.
Нарештi я заснув.
Крiзь чуйний, злий i тривожний сон я почув якесь сопiння, потiм щось