"Павло Сосюра. Третя рота (Укр.)" - читать интересную книгу автора

збирали дрова, а бiльше крали ┐х; розбирали тини у Паримона, ходили на
озеро ловити рибу i викорчовували пеньки для палива, рвали ожину i збирали
гриби.
На смiтнi;ку за магазином "Общество потребителей" при содовiм заводi ми
часто нишпорили в пошуках рiзнокольорових папiрцiв, ягiдок i цукерок,
яскравих шматочкiв...
Якось ми копались на цьому проклятому смiтниковi, i я, не помiтивши,
наступив босою ногою на половину розбито┐ пляшки; гострi кiнцi ┐┐
врiзалися менi в п'яту. Я страшенно закричав i нiяк не мiг спинити
кровi... Тодi Ларя Горох вiдiрвав вiд сво┐х штанцiв кишеню i перев'язав
менi ногу. Потiм я полежав дома.
...Ось ми ката║мось на залiзничнiй дрезинi, якою робiтники возять шпали
для ремонту колi┐ бiля заводу. Я схопився за залiзнi ручки попереду
дрезини i бiжу по шпалах - спиною до станцi┐. Коли дрезина розгониться, я
тодi на не┐ вискакую, i ми, смiючись, гуркочемо по рельсах, а потiм в-се
почина║ться спочатку. Але якось я не встиг вискочити на дрезину, що шалено
мчалася. Horn мо┐ потрапили мiж шпал, i дрезина вдарила мене вище колiн.
Та залiзних ручок я не випустив з рук, хоч все тiло опинилося пiд
дрезиною, мiж рейками. Горошенята нiяк не можуть зупинити дрезину, вона
мчить, а я кричу i волочусь пiд нею, але залiзних ручок не випускаю iз
закам'янiлих рук.
Нарештi дрезина зупинилася. Мене витягли з-пiд не┐, я попробував
встати, але не змiг. Той страшенний удар, мабуть, паралiзував менi ноги, i
колiннi чашечки зiскочили вбiк. ┐хав селянин з гарбою сiна, мене пiдняли i
поклали на це сiно, привезли додому, я два мiсяцi не мiг ходити. А потiм
все минуло, лише колiннi чашки у мене й до цього часу гострi.
Ми збирали вугiлля на шахтах i залiзо, мiдь i жерсть, чавун, але бiльше
- крали його на заводi i металевий лом продавали нашому родичу Удовенковi,
який жив на глухiй вулицi, над Донцем, i називався по-народному
"Залiзняк".
Вiн платив нам за фунт мiдi 8 копiйок, за фунт залiза - копiйку, за
фунт чавуну - пiвкопiйки i копiйку за три фунти жерстi. Якось мама взяла
мене за руку i повела в заводську бондарну майстерню, де я почав працювати
учнем. Пантелiй Плигунов, цеховий бригадир, платив менi щодня 5 копiйок, а
я за це збирав цвяшки по цеху. Потiм квалiфiкацiя моя пiдвищилась: я почав
"заовтарювати" дiжки для бiкарбонату, тобто вбиватп цвяхи в маленькi
обручi над дном i вгорi дiжки з внутрiшнього боку ободу i вбивати кiльця в
дно цих дiжок.
Ще в Сьомiй Ротi, де татусь був сiльським писарем, я, коли пас iз
селянськими хлопчиками i дiвчатками телят i корiв, крiм iгор "у
крем'яшки", навчився грати пальцями на губах. Це робиться так: великим
пальцем повернутим i загнутим вниз, впира║ш у пiдборiддя, пiд нижньою
губою, але не сильно, i витягу║ш рештою зiмкнутих пальцiв долоню, охопивши
великий палець лiво┐ руки правою рукою, а потiм почина║ш швидко крутити
вгору i вниз долоню право┐ руки. Коли крутиш долонею i при цьому мука║ш,
то мукання перетворю║ться на безперервне "бiб-бi-бi", або "мi-мi-мi", або
ж "мама-ма", словом, як хочеш.
Я знав багато мотивiв вальсiв, маршiв, пiсень, i Пантелiй Плигунов
примушував мене грати для робiтникiв на губах.
Я сiдав, заклавши ногу за ногу, на дiжечку i майже цiлий день грав