"Павло Сосюра. Третя рота (Укр.)" - читать интересную книгу автора

робiтникам на губах, а вони вiд цього краще працювали.
Я ж iнколи одержував гривеник "на цукерки".
Менi дуже подобалось працювати на бондарцi, а грати маршi набридло, бо
вiд них у мене болiли губи i нiмiли руки.
Всi робiтники були веселi й спiвучi.
Вони ходять навколо дiжок на верстатах, забивають у обручi гвiздочки i
все спiвають, смiються i спiвають:
Он по горнице похаживает, Балала║чну налаживает...
А рум'яний i красивий Панько Плигунов, наш цеховий бригадир, тiльки
походжав сво║ю тихою походкою по цеху i привiтливо та радiсно всiм
посмiхався. Вiн був ласкавою людиною, задушевний, щирий i поетичний.
Нiколи нi на кого не кричав i не бив, i робота навколо кипiла, вся в
пiснях i сонцi.
Може, й бували в нього конфлiкти з робiтниками, але я не пам'ятаю
цього. Моя дитяча уява була сповненою пiснями i райдугою працi... Я всiм
серцем вiддавався працi. Я дуже полюбив ┐┐ i хотiв бути як дорослi.
Але я був малий, а дитячий труд заборонявся на заводi, i коли приходив
iнспектор працi, Панько Плигунов ховав мене у велику дiжку, а коли
iнспектор залишав цех, я вилазив звiдти i радiсно поринав у дзвiнкий i
свiтлий свiт працi.
Але недовго тривала моя золота радiсть... Довелося менi покинути завод,
бо малим не дозволялося працювати в цьому кiпгявому й гуркотливому
гiгантi.
Часто менi снилася залита райдужним сонячним промiнням i пiснями
бондарка, i я плакав увi снi вiд журби, що не можу повернутися в цей
чудовий i привабливий свiт. А взимку ми ви┐хали в село Пере┐зна, де татко
став учителем. Я вже красиво писав, на п'ятiрки, i розв'язував без помилок
задачi на всi чотири дi┐, множив тризначнi i навiть чотиризначнi числа.

X

Зима. Яскрава, пухнаста, мiсячна зима в селi. Я вибiг за ворота, а до
мене пiдiйшли двi гарненькi дiвчинки. Одна в шубцi з хутряним комiрцем,
смуглява, чорноока й ласкава. Мiсяць над нами срiбно смi║ться, а ми
дивимося одне на одного, це смугляве дiвча i я; менi солодко i [при║мно]
дивитися на не┐. Серце мо║ тремтливо й спiвучо стиску║ться, i я, як срiбна
радiсна пташка, лечу в чорнi┐ i повнi┐ зiрок моря ┐┐ очей...
У мене не було гудзикiв на пальтi, i дiвчинка витягла голку з сво║┐
шубки i сколола менi пальто, щоб я не простудився. Коли вона до мене
доторкалася, я ввесь завмирав вiд солодкого i страшного захоплення. Менi
хотiлося, щоб вона нiколи не вiдпускала сво┐х рук вiд мене... Ще в мене не
було носово┐ хусточки, i вона менi подарувала свою, таку духмяну i
чистеньку.
Потiм ми втрьох грали у фанти, зав'язуючи рiжки на хустинцi. Тiльки
коли я цiлував цю дiвчинку, то нiяк не мiг потрапити ┐й в губи, а все
тикався носом в ┐┐ запашний i ласкавий комiрець. Потiм ця дiвчинка почала
у нас вчитись, ┐┐ привела до нас ┐┐ мама, повна, струнка, смаглява й
красива. Вона була слiпа, та по ┐┐ очах цього не було видно. Вона дивилась
на нас сво┐ми темними безоднями i наче бачила все навколо. Та вона нiчого
не бачила. У не┐ в очах була "темна вода".