"Павло Сосюра. Третя рота (Укр.)" - читать интересную книгу автора

чудесно знала французьку мову.
Бабуся моя була теж, як i мама, смуглява.
Я схожий на мамку, татка i на себе.
Бабуся Вiра Iванiвна була черкешенкою по жiночiй лiнi┐, а по чоловiчiй
- росiянка. Вона була до фанатизму релiгiйною i по сутi була мо║ю духовною
матiр'ю. Але про це потiм.
Батько мо║┐ матерi, мiй дiд Дмитро Данилович Локотош, був мiщанином
города Луганська i мав водяного млина, якого пропив. Його дiд був багатий
серб, а прадiд - полковник сербсько┐ армi┐, що за росiйсько-турецько┐
вiйни перейшла на бiк росiян, i загинув у боях проти турок. Разом з ним
загинули документи про його дворянство, i його вдову з сином записали в
мiщани города Луганська. У дiда було два брати. Пiсля смертi мого прадiда
вони дiлили землю i взагалi спадщину. Дiдiв брат Андрiй не захотiв
залишатись на землi, а сказав, щоб аа нього платили за учобу, а землi йому
не треба, i став вчитись.
Вiн закiнчив юридичний факультет Воронезького унiверситету i дослужився
до председателя окружного суду. У нього дружиною була якась княгиня (я
прiзвище забув), а утриманкою - красуня прачка. Я пам'ятаю ┐┐, повну i
чорноброву. Вона розповiдала матерi, що для того, щоб поправитись,
намазувала маслом хлiб на два пальцi товщини. А я, голодний, слухав. Це -
про дядька мо║┐ матерi.
Дiд мiй був дуже балакучий, натхненний i все менi розповiдав про
Гарiбальдi 6 i взагалi всякi iнтереснi романи. Вiн розповiдав так
натхненно, що у мене од захвату серце сiяло, як сонце, i я не мiг його
наслухатись. Вiн одружився з дочкою колишнього священика, що одмовився од
сану ("Не хочу дурить народ"), мого прадiда, Майбороди, що при переходi в
духовне звання змiнив прiзвище на Костянтинiв. Мiй прадiд був дрiбний
укра┐нський шляхтич, нащадок одного з ватажкiв i органiзаторiв Запорозько┐
Сiчi, Майбороди.
Мiй прадiд Микола Костянтинiв закохався в красуню ║врейку Розу iз
купецько┐ родини Старикових в городi Катеринославi.
Мати Рози спiвчувала любовi прадiда i Рози, а батько ┐┐ i його родичi
були гостро проти.
Тодi прадiд iз Розою однi║┐ осiнньо┐ ночi втекли. За мiстом ┐х
наздогнав батько з родичами, i прадiда так побили, що в нього зiскочила
нижня щелепа вбiк. Вони думали, що вiн убитий, i кинули його в ярок. Була
пiзня осiнь. Прадiд всю нiч лежав у ярку, а вранцi його побачили селяни,
що ┐хали до мiста на базар, i витягли з ярка.
Два мiсяцi хворав мiй прадiд, а коли вiн одужав, то знов украв Розу.
I Роза стала Надi║ю.
Бабуся моя iiо матерi, Ольга - напiв║врейка i напiвукра┐нка, - була
дуже вразлива i все брала близько до серця. Вона дуже любила мою маму i
коли узнала, що татко гiрко п'║ горiлку i ми бiдно живем, тихо
збожеволiла.
Це було так: бабуся прийшла з церкви. Було "Андрi║ве стояння" 7. Бабуся
тихо сiла в темний закуток, до не┐ пiдiйшла мати i щось запитала, а бабуся
замiсть вiдповiдi страшенно глянула на маму i заспiвала: "Преподобный отче
Андрее, моли бога за нас..."
З криком: "Ой боже, мамочка збожеволiла!.." - мати моя вибiгла з
кiмнати.