"Михайло Стельмах. Гуси-лебедi летять... (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- От цього я вже не бачив. А чого не бачив, казати не буду, - пускав
дядько Микола шельмувату посмiшку на пiдборiддя.
- I куди ж ви дiва║те сво┐х поросят?-нетерпеливився дядько Володимир.
- I на торг вивозимо, i самi ┐мо, бо в мене всi якось позвикала до
поросятини. Яким би я був господарем, аби вставав чи лягав без не┐?
I всi, крiм дядька Володимира, починали смiятися, бо знали, що на
снiдання i вечерю в дядька Миколи парувала сама картопля...
Володимировi ж дiти мали зовсiм iншу вдачу i, де можна, пiдсмiювались
над хитруваннями сво┐х батькiв. Ось i зараз Гива припав до щiлини брами, а
далi тихенько засмiявся:
- Пiшов мiй батечко з горохом на торг, оце повернеться тiльки ввечерi.
- А чого аж увечерi?
- Та вiн ранiше нiяк не складе цiни на той горох, правитиме за нього,
як за чорний перець, - i малий молотник почав заганяти кучерi в шапку. - А
тобi не кортить на торг?
- Перекортiло. Наторгувався, - похмуро кажу я, згадуючи сво┐ злощаснi
"Три торби реготу".
Гива пильно подивився на мене й розсудливо сказав:
- А тво║му, хлопче, лиху, коли крепко подумать, можна зарадити.
- Зарадиш, коли в кишенi й вiтер не хоче свистiти, - безнадiйно зiтхнув
я. - Знову був поткнувся на вишки, знайшов нове гнiздо зозулясто┐, а пiд
нею, хитрюгою, вже курчата прокльовувались.
- I ти не понiс ┐х крамаревi? - засмiявся Гива.
- Нi, побiг до хати. Ото була радiсть! Мати вже думала, що тхiр або
собака з'┐в зозулясту.
- А ти дуже хочеш мати книжки?
- I не питай, - посмутнiшав я.
- То ми розживемося на них, - заскакали бiсики в насмiшкуватих очах
Гиви. - Ось я тобi на самий Великдень справжню кумерцiю зроблю.
- На великдень?
- Еге. Оцей рудий дiдько, що продав тобi "Три торби реготу", на
великдень бере не тiльки цiлi крашанки, але й битки: вiн дуже ласий до
я║ць - накришу║ ┐х у миску, солить i ┐сть ложкою, наче кашу. Сам бачив!
- Ну i що з того? - нiяк не можу второпати, куди тягне Гива мотузочок.
- Що? От за великоднi битки й накупу║ш собi книг.
- Де ж я цих биток наберу?
- Натовчемо на цвинтарi! - впевнено каже Гива. - Я тобi до великодйя
зроблю вощанку, i ти нею роздобудеш цiлу торбу крашанок, що торбу -
цiлiсiнький мiшок!
- Не треба менi мiшка.
- Ну, це вже сам дивись, скiльки тобi треба. Головне - я тобi зроблю
справжню кумерцiю, а не те що куп, то й луп! - засмiявся i махнув цiпом
Гива.
У великоднiй четвер ми в нашiй клунi потайки взялись за роботу. Гива
обережно циганською голкою висвердлив у крашанцi дiрочку, застромив у не┐
стеблинку метлички та й висмоктав бiлок i жовток. Далi ми, вже в Гивинiй
хатi, розiгрiли грудку воску i, щипаючи його, почали розкатувати
тоненькi-тоненькi ниточки. Ми ними наповнили порожню крашанку i поставили
┐┐ нiском донизу бiля вогню. Коли вiск розтопився, крашанку охолодили,
покрасили i запишались: вощанка вийшла на славу! Начувайтесь тепер