"Володимир Винниченко. Чорна пантера i бiлий медвiдь (укр.)" - читать интересную книгу автора

Тобi дорогше полотно i Снiжинка? Так? Ти дума║ш, що я буду твiй "очаг"
берегти? На, ма║ш, я тобi тепер покажу! Слухай, от тобi заявляю: ти не
хочеш пiддержувати сiм'┐, i я не хочу. Ти живеш для себе, i я буду. Хай
Лесик помира║, менi все одно. Я не можу сидiти над ним i дивитись на те,
як вiн гине. Я буду теж жить. Поки ти не згодишся продати картини, ти мене
не побачиш в сiм'┐. Чу║ш?
Ганна Семенiвна (тривожно). Рито, що ви таке задумали?
Рита. Мамо! Я говорю серйозно. Хочете - бережiть Лесика, хочете - нi,
я тепер пальцем не вдарю, хоч би зi мною... (Люто зцiплю║ зуби. До
Корпiя). Ти прода║ш картину? Говори!
Корнiй (уперто). Рито, не безумствуй.
Рита. Нi?! Я тебе питаю: нi?
Корнiй (на злiсть уперто). Нi!
Рита. Ну, так прощай!! (Вибiга║).
Ганна Семенiвна. Рито!! Господи, що ж це дi║ться? Сину, ради Бога, що
ти робиш?! (Дитина почина║ плакати).
Корнiй (ста║ на колiна й почина║ потiшати ┐┐, цмокаючи i
примовляючи). Цить, мо║ хороше, цить, дитинко, цить, хлопчик мiй
бiлесенький. Мама твоя - дика, безумна, але вона вернеться.
Ганна Семенiвна. Сину! Скажи ж, що ти собi дума║ш?
Корнiй (холодно, уперто). Нiчого, мамо... Лесик видужа║... Вона
завтра прийде... Цить, мо║ покинуте бiдне медвежатко... Цить, мо║ життя,
цить! (Дитина плаче. Пiдводиться, хапа║ себе за гриву й поводить з мукою
головою). Ах, свинство ж яке. Боже мiй...

Завiса



ДIЯ ДРУГА


Артистичне кабаре, подiлене надво║ колонами. В другiй, заднiй половиш
видно стойку з пляшками, закусками i т. п. За столиками публiка. Глухий
гомiн балачок, музики i смiху. В першiй половинi ряд столикiв. Переднi
порожнi. За заднiми сидять двi групи. В першiй позаду: Мiгуелес, Блек,
дiвчина з бiлим боа, тихо балакають.
В другiй попереду: Кардинал - поважний суб'║кт, з довгим волоссям,
немолодий, одягнений з претензi║ю на оригiнальнiсть; Лемонье - гарний
юнак з похмурим лицем: Мiмi - гарненька "модель"; Сафо - жвава,
непосидлива. Побiля крутяться гарсони.

Сафо. Гарсон! Гарсон! Прошу жовтого лiкеру на рахунок цього пана.
(Показу║ на Кардинала).
Кардинал (поважно). Дитино! Не вводь в блуд одного з малих цих! А ти,
сину мiй, не подавай, бо риску║ш сво║ю кишенею одповiдати перед хазя┐ном.
Iстинно говорю тобi, Сафо: лукаву й жадну душу ма║ш...
Сафо. Ха-ха-ха! Ти сьогоднi, мiй старенький, в чудовому настрою. Я
беру з собою сьогоднi на нiч Мiмi, бо мiй Кардинал удушить мене проповiддю
до ранку. (Жалiбно). Старе-ень-кий, я питки хочу, фi, соромся, скупердяго!