"Володимир Винниченко. Чорна пантера i бiлий медвiдь (укр.)" - читать интересную книгу автора

Кардинал. Дитино, сказано: аз прийду, i нап'║теся. Чекай, прийде
Емiль... i...

Хутко входить Штiф, худенький, вузьколиций, худий, сiруватий.

Штiф. Bonjour, messieurs - dames![12] A! Servus![13] Два Аякси!.. С
ма║те? Servus, Кардинал! (Тоненьким голоском до Мiмi). Мi-мi! (З Софо
ручка║ться сильно, бурно. Ляска║ по спинi Лемонь║, що хмуро удсува║ться).
Гарсон! Вос! Раз-два! (Вiша║ пальто на вiшалку). Мо┐ панове! Я весь горю!
О, не коханням, не цим святим i... i чудоввм вогнем. (Позира║ на Лемонь║).
Кардинал. А грiшним i низьким голодом.
Штiф. О, нi! Сьогоднi я снiдав. Нi, щось iнше з'┐да║ мою душу. Уявiть
собi, кого я тiльки що бачив?
Сафо. Жовту Гарбi║ль!
Штiф (зневажливо кривить губи). Пфе! Я про не┐ й забув думати. Мулена
з Чорною Пантерою.
Сафо. О-ля! Де? Коли?
Кардинал. Дитинко, не хвилюйся, все можливо на цiм вередливiм свiтi.
Штiф. Зна║те, де вони були цi днi, як вона так трагiчно кинула свого
Медведя?
Мiгуелес (вста║ й пiдходить. Гаряче). Ви бачили сеньйору Каневич?
Штiф. Так, сеньйоре, я бачив сеньйору Каневич з сеньйором Муленом.
Сафо. Значить, вона вже тепер його amie[14]? О, бiдний Бiлий Медвiдь!
Вiн такий симпатичний!
Штiф. 0-ля! Це ще невiдомо, хто бiдний! В тому-то й трагедiя нашого
бiдного Мулена! Уявiть собi: вона вже третiй день живе на його грошi,
найняв ┐й на Grands Boulevards[15] квартиру, ┐здить на автомобiлях i...
(пiднiма║ палець догори) i... ще нi одного поцiлунку! Ха-ха-ха.
Сафо (з щирим жалем). О, бiдний!.. та як же вона так смi║!
Кардинал. Дитинко, не хвилюйся, все можливо. Ну?
Штiф. Ну, i що вам бiльше! Хiба це не трагедiя? Мулен - i такi
видатки! От влопався... Ха-ха-ха! Якби ви його бачили! От запалила! Очi
горять, сам аж схуд... Двiстi франкiв за два днi... Сам казав...
Лемонь║. Мерзота! I тут пiдрахував.
Штiф. О, Мулен скрiзь, mon vieux[16], пiдрахову║! Двiстi франкiв! Na,
це Мулен тепер мусить чимсь одплатити.
Мiгуелес. А ви звiдки зна║те, що нi одного поцiлунку? Хiба вони не
разом живуть?
Штiф. О, нi! Вiн казав, що вона чогось жде. Взагалi, я вам скажу, мо┐
панове, це надзвичайно пiкантна iсторiя. Як розказував менi Мулен, це щось
екстравагантне. Це любов яко┐сь дикунки. Вона то обiця║ йому неземнi
блага, то смi║ться з його; то рветься, то сидить як камiнь. Потiм
схоплю║ться, велить везти себе в шантани, регочеться, робить скандали. Але
це... о, в цьому i е трагедiя нашого Мулена, це його найбiльш притяга║ до
не┐! Ха-ха-ха! Ох, натягне вона великого носа старому Мулену. Але ж я буду
радий. Ото!

Мiгуелес стрiпу║ться й одходить до свого столика.

Лемонь║. Через що ж Мулен вам все це розказував?